Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2015 року,

У жовтні 2014 року Харківська міська рада звернулася до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є замовником будівництва реконструкції нежитлових приміщень № 1:11,11а,12,13,14, загальною площею 176,5 кв. м у житловому будинку літ. "А-9" по АДРЕСА_1. На виконання положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. На виконання цих вимог рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 9 листопада 2011 року № 804 затверджено новий Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова. Проте відповідачем не виконано вимог, визначених Законом та Порядком, оскільки він не звернувся до Департаменту економіки та комунального майна для укладення відповідного договору про пайову участь. Таким чином, у разі належного виконання замовником будівництва передбаченого законом обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування для укладення договору Харківська міська рада отримала б кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова у порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством. За таких обставин неодержані кошти позивач відносить до збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір якої становить 4 % від розміру кошторисної вартості будівництва 956 806 грн 50 коп., що, у свою чергу, становить 42 099 грн 49 коп., які позивач і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2015 року, у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 як власник нежитлових приміщень реконструював нежитлові приміщення, які не є об'єктом будівництва, та відповідач не є замовником будівництва у розумінні норм Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) . Крім того, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з нормами процесуального права.

Судами установлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення 1:11, 11а, 12, 13, 14, загальною площею 176,5 кв. м у житловому будинку літ. " А-9" по АДРЕСА_1 Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої від 28 лютого 2014 року, замовником будівництва реконструкції нежитлових приміщень під житлові квартири 1:11, 11а, 12, 13, 14, загальною площею 176,5 кв. м в житловому будинку літ. "А-9" по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Листами управління соціально - економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 8 квітня 2014 року № 231/0/114-14 та від 22 травня 2014 року № 320/0/114-14 ОСОБА_3 поінформовано про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та направлено на підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. Однак зазначений договір укладений не був.

Відповідно до ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який був прийнятий 17 лютого 2011 року та набрав чинності 12 березня 2011 року, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

На виконання зазначених вимог Харківською міською радою рішенням виконавчого комітету від 9 листопада 2011 року № 804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

За змістом вказаних норм матеріального права обов'язковою умовою для виникнення у сторін правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова є наявність у замовника будівництва у власності чи користуванні земельної ділянки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності чи права користування земельними ділянками із земель державного або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У частинах 1 та 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності чи користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Харківською міською радою 22 травня 2014 року за № 320/0/114-14 направлено ОСОБА_3 пропозицію про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень.

Разом з тим суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач не є забудовником земельної ділянки, ОСОБА_3 здійснено реконструкцію нежитлових приміщень, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) . Крім того, правильно зазначено, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати доходи від ОСОБА_3 у розмірі 42 099 грн 49 коп., і тільки дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати вказаний прибуток.

Отже, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.