Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство "РЕО-10", комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування жилого фонду в Святошинському районі м. Києва", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року,

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 15 жовтня 2012 року з вини відповідачів сталося залиття її квартири, унаслідок чого їй заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 22 020 грн 76 коп. та моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 000 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 020 грн 76 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року зазначене рішення районного суду в частині відшкодування матеріальної шкоди змінено, а саме зменшено розмір матеріального відшкодування до 1 280 грн.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт у квартирі за умови, якщо ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За правилами ч .ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Квартира № 17, що знаходиться поверхом вище належить відповідачу ОСОБА_2

26 червня 2012 року ОСОБА_1 було укладено з ПАТ "СК "ПЗУ України" договір добровільного страхування майна квартири АДРЕСА_1.

15 жовтня 2012 року сталося залиття квартири позивача.

Згідно акта комісії комунального підприємства "РЕО-10" від 01 листопада 2012 року причиною залиття квартири № 13 стало пошкодження фітингу в системі опалення квартири № 17, де було замінено стояк центрального опалення на металопластиковий.

За зверненням ОСОБА_1 до ПАТ "СК "ПЗУ України" по факту залиття квартири, страховиком було замовлено незалежну оцінку вартості матеріального збитку у ТОВ "БІЗНЕС АССІСТ", яким визначено розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди в результаті пошкодження оздоблення квартири АДРЕСА_1, який становить 21 316 грн. З таким розміром матеріального відшкодування ОСОБА_1 погодилася й поставила свій підпис у страховому акті від 14 лютого 2013 року.

За вказаною страховою подією, ПАТ "СК "ПЗУ України" у відповідності до договору страхування від 26 червня 2012 року, було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 20 036 грн.

Таким чином різниця між завданою матеріальною шкодою та виплаченим позивачу страховим відшкодуванням становить 1 280 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки для повного відшкодування завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_2 має сплатити позивачу різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди, визначеною експертом та сплаченою сумою страхового відшкодування.

Також є вірними висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог ОСОБА_1 в частині визначення розміру матеріального збитку в розмірі 30 970 грн та вартості трьох системних блоків в сумі 8 586 грн.

В частині визначення розміру морального відшкодування, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про їх відповідність вимогам ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір моральної шкоди було визначено з урахуванням ступеня моральних страждань ОСОБА_1, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного їй майна.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

При цьому, судом апеляційної інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки висновки суду щодо часткового задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди зроблені вірно.

Керуючись ст. ст 336, 337, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.