Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укрмедпром", дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром", третя особа директор дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром" Новіков Сергій Алійович, про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним наказ генерального директора публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (далі - ПАТ "Укрмедпром") від 28 липня 2014 року № 6-ДП про звільнення його з посади директора дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі - ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром") і припинення укладеного з ним контракту та поновити його на указаній посаді з 28 липня 2014 року. Також просив стягнути з відповідачів на його користь 15 520 грн 46 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 15 тис. грн моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначав, що відповідач незаконно звільнив його з роботи згідно із п. п. 11, 26 Контракту під час його тимчасової непрацездатності, не врахувавши положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності не допускається, чим порушив його трудові права та завдав моральну шкоду.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним наказ генерального директора ПАТ "Укрмедпром" від 28 липня 2014 року № 6-ДП про звільнення директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром" ОСОБА_3 і припинення з ним укладеного контракту. Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром". Стягнуто з ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром" на користь ОСОБА_3 18 274 грн 09 коп. заборгованості за вимушений прогул. Стягнуто з ПАТ "Укрмедпром" на користь ОСОБА_3 2 тис. грн моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у наказі про звільнення не вказані конкретні підстави для звільнення позивача, а представником відповідача не подано належних доказів про порушення позивачем умов контракту, тому наказ про звільнення ОСОБА_3 є незаконним, а позивача слід поновити на роботі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що незабезпечення своєчасної сплати податків та інших відрахувань згідно із законодавством та невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам є відповідно до пп. "в" п. 26 Контакту підставою для його дострокового припинення з керівником підприємства. Крім того, на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 40 КЗпП України не поширюється.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з нормами процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 31 грудня 2013 року № 11-ДП призначено першого заступника директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром" ОСОБА_3 виконуючим обов'язки директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром", а наказом від 11 березня 2014 року № 1-ДП позивача призначено на посаду директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром".

12 березня 2014 року між ДАК "Укрмедпром" та ОСОБА_3 був укладений Контракт № 5-ДП, за умовами якого ОСОБА_3 призначений на посаду директора ДП "Межиріцький вітамінний завод" ДАК "Укрмедпром" на строк з 12 березня 2014 року до 10 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як зазначено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, судді повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання.

Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пп. "а" п. 26 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі системного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом.

На підтвердження обґрунтованості звільнення позивача за п. 8 ст. 36 КЗпП України відповідач надав довідку про фінансовий стан підприємства, відповідно до якої існують невиплачена заробітна плата, непогашена заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, непогашена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, непогашена заборгованість зі сплати податку на землю; прострочена кредиторська заборгованість. Також зазначене підтверджується пояснювальними записками до фінансового плану та звітом про виконання фінансового плану, звітами про дебетові та кредитні операції, оборотно-сальдові відомості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що станом на 31 березня 2014 року вже існувала заборгованість перед бюджетом та заборгованість із заробітної плати, яка за період роботи позивача на посаді директора частково зменшилась.

Разом з тим такий висновок є помилковим, оскільки з довідки про фінансовий стан підприємства від 10 жовтня 2014 року № 46 убачається, що за період з березня по червень 2014 року непогашена заборгованість зі сплати податку на землю та інша прострочена кредиторська заборгованість збільшилися.

Отже, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що апеляційним судом рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.