Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року,

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим строком повернення до 20 квітня 2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої були будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належні відповідачам на праві спільної часткової власності. Оскільки позичальник та майновий поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 303 900 грн 85 коп. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 вказану суму заборгованості за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 7 листопада 2013 року зазначене рішення суду від 13 травня 2013 року змінено, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 302 035 грн 41 коп. Відповідачам направлялись претензії-вимоги про усунення порушень та сплату заборгованості, однак відповідачі на вказані претензії не реагували, рішення суду не виконали.

Ураховуючи наведене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - зазначений будинок.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ "Банк Форум" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_4 порушила зобов'язання за кредитним договором і допустила заборгованість; у силу ст. ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, але наявні всі умови та підстави для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим строком повернення до 20 квітня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої були будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належні відповідачам на праві спільної часткової власності.

Оскільки позичальник та майновий поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 303 900 грн 85 коп.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 вказану суму заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 7 листопада 2013 року рішення суду від 13 травня 2013 року змінено та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 302 035 грн 41 коп.

Зазначене рішення апеляційного суду відповідачами не виконане.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на ст. 3 вказаного Закону України він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, чинність Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії цього Закону.

Ураховуючи, що судами не встановлено всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.