Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою Харківської міської ради, зацікавлена особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року,

У грудні 2015 року Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова.

Посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У вказаній квартирі ніхто не проживає, за комунальні послуги не сплачує та до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ніхто не звернувся. Враховуючи викладене заявник просив визнати спірну квартиру відумерлою спадщиною та передати її у комунальну власність територіальної громади м. Харкова.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року заяву задоволено. Визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_4 та передано її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі представник Харківської міської ради - Безродний О.В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався тим, що у спірній квартирі ніхто не проживає, після смерті власника квартири заяв про прийняття спадщини, про видачу або про відмову від спадщини не надходило та станом на 01 листопада 2013 року існує заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 743 грн 26 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд посилався на те, що скаржник, який звернувся з апеляційною скаргою, є сином померлої та проживав з нею на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року (а. с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

Відповідно до повідомлення Другої Харківської державної нотаріальної контори від 16 грудня 2014 року після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило. Спадкова справа не заводилась, Свідоцтва про право на спадщину не видавалось (а. с. 33-34).

Згідно з акту обстеження КП "Жилкомсервіс" від 04 жовтня 2013 року квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, в ній ніхто не проживає та вона зачинена (а. с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Як вбачається з актів, складених сусідами від 29 серпня 2015 року, 30 серпня 2015 року та від 31 серпня 2015 року, ОСОБА_6, син померлої, проживав у спірній квартирі з грудня 2004 року (а. с. 63-65).

На вказану адресу ОСОБА_6 направлялися листи від Харківської міської ради, а з 2011 року ОСОБА_6 оплачувались житлово-комунальні послуги (а. с. 66-86).

Апеляційний суд, встановивши, що син померлої проживав у спірній квартирі на час відкриття спадщини, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської міської ради відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.