Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 16 жовтня 2001 року по 27 березня 2008 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, з березня 2003 року відповідачем не проводилась індексація його заробітної плати, передбачена чинним законодавством. 28 березня 2014 року відповідач частково сплатив заборгованість по заробітній платі, яку не виплатив йому при звільненні.

Посилаючись на зазначене, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 27 березня 2008 року по 28 березня 2014 року.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією у розмірі 3 тис. грн. з утриманням ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що позивач з 16 жовтня 2001 року по 27 березня 2008 року перебував у трудових відносинах в ПАТ "ММК ім.Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

10 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з письмовою вимогою до відповідача про видачу довідки про розмір його заробітної плати за період з 16 жовтня 2001 року по 27 березня 2008 року та просив сплатити на його користь суму індексації та компенсації заробітної плати, якщо вони не проводилися.

28 березня 2014 року відповідач сплатив заборгованість по заробітній платі, а саме суму індексації заробітної плати у розмірі 527 грн. 04 коп. та суму компенсації у розмірі 543 грн. 56 коп., а всього 1 070 грн. 60 коп. Після утримання обов'язкових платежів сума до виплати у розмірі 893 грн. 89 коп. перерахована на особистий картковий рахунок позивача.

Вирішуючи спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди вважали, що існує спір про розмір належних до виплати позивачу сум, а тому з урахуванням істотності спірної суми порівняно із розміром середнього заробітку, а також з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 тис. грн.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно з статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

28 березня 2014 року ПАТ "ММК ім. Ілліча" сплатило позивачеві заборгованість по заробітній платі, а саме суму індексації заробітної плати у розмірі 527 грн. 04 коп. та суму компенсації у розмірі 543 грн. 56 коп., а всього 1 070 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою від 9 жовтня 2014 року (а.с.27).

Суди у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначилися з характером спірних правовідносин, зокрема не зазначили, з яких підстав вони дійшли висновку про наявність спору між сторонами за затримку розрахунку при звільненні, який вирішено частково на користь позивача, а тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку після його звільнення.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.