Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, зняття з реєстраційного обліку та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, у якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою;

- виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла;

- зобов'язати РВ ГУДМС України в Одеській області зняти ОСОБА_5 із реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 09 січня 1982 року до 30 жовтня 1997 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу вони мешкали в одній квартирі, але вели окреме господарство, відповідач сплачував аліменти. У липні 2003 року вони поновили подружні стосунки і вдруге уклали шлюб 04 березня 2009 року.

Вказувала, що 27 травня 2009 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради їй, як працівнику відділу освіти виконавчого комітету, було видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

11 лютого 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано.

Відповідач до цього часу проживає у вищевказаній квартирі, проте не сплачує кошти за комунальні послуги, постійно порушує правила спільного проживання, систематично зловживає спиртні напої, чинить психологічний тиск, налаштовує сина проти неї, залякує, неодноразово вчиняв насилля відносно неї у зв'язку із чим вона зверталася до Білгород-Дністровського MB ГУМВС України в Одеській області й ОСОБА_5 декілька разів притягувався до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, оцінивши докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходив із недоведеності позивачкою факту систематичного порушення відповідачем правил співжиття, вчинення ним аморальних поступків, а також відсутності доказів на підтвердження того, що до відповідача застосовувались заходи громадського впливу, які не дали результату, що є обов'язковою умовою для застосування норм ст. 116 ЖК України.

Висновки судів є правильними, відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані, та з роз'ясненнями, що містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли і практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.