6-10355св15 Про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, визнання акта за формою НВП недійсним та зобов'язання вчинити певні дії - 10.06.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Одеського державного медичного університету центру реконструкції та відновної медицини (університетська клініка), територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, визнання акта за формою НВП недійсним та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4, який працював сторожем Одеського державного медичного університету центру реконструкції та відновної медицини (університетська клініка) та був убитий на своєму робочому місці. До дня його смерті вони проживали однією сім'єю, вона перебувала на його утриманні. Наказом територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області від 23 червня 2010 року № 255 була призначена комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку, яка кваліфікувала нещасний випадок як такий, що не пов'язаний з виробництвом, про що складено акт від 11 листопада 2010 року форми Н-5 та акт від 12 листопада 2010 року форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом.

ОСОБА_3 вважала, що висновки комісії не відповідають дійсним обставинам події, оскільки її чоловік загинув на робочому місці під час виконання своїх службових обов'язків, тому просила суд: визнати смерть ОСОБА_4 нещасним випадком, пов'язаним із виробництвом; визнати недійсним акт від 12 листопада 2010 року форми НВП; зобов'язати територіальне управління Держгірпромнагляду по Одеській області призначити уповноважену комісію та скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом зі смертельним наслідком, що стався з охоронцем ОСОБА_4

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано смерть ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, нещасним випадком, пов'язаним із виробництвом. Визнано акт від 12 листопада 2010 року форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом, відносно ОСОБА_4 недійсним. Зобов'язано територіальне управління Держгірпромнагляду по Одеській області призначити уповноважену комісію та скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом зі смертельним наслідком, що стався з охоронцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса (далі - Відділення) просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що комісія з проведення спеціального розслідування нещасного випадку надала невірну оцінку обставинам і причинам нещасного випадку та, порушивши вимоги законодавства, помилково визнала нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виробництвом.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що територіальне управління Держгірпромнагляду не розглянуло заяву позивачки про призначення повторного розслідування нещасного випадку, скасування акта форми Н-5 та складання нового акта, тому в неї є всі підстави для оскарження акта спеціального розслідування до суду.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який працював сторожем Одеського державного медичного університету центру реконструкції та відновної медицини (університетська клініка) та був убитий на своєму робочому місці. Наказом територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області від 23 червня 2010 року № 255 була призначена комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку. Комісією нещасний випадок кваліфікований як такий, що не пов'язаний з виробництвом, що знайшло своє відображення у акті від 11 листопада 2010 року форми Н-5 та акті від 12 листопада 2010 року форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом. 5 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулася зі скаргою на висновок спеціального розслідування нещасного випадку до територіального управління Держгірпромнагляду по Одеській області з проханням призначити повторне розслідування нещасного випадку, скасувати акт форми Н-5 та скласти новий акт, однак територіальне управління відповіді на її звернення не надало.

Відповідно до п. 42 Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) (далі - Порядок) спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 43 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

За змістом ст. 22 Закону України "Про охорону праці", пп. 40, 42, 46 Порядку Держгірпромнагляд лише повинен видати наказ про створення комісії із спеціального розслідування та його представник очолює зазначену комісію.

Згідно з п. 51 Порядку за результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку. Примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акта і є його невід'ємною частиною, про що зазначається в акті форми Н-5.

Проте жодний член комісії із спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 зі сторожем ОСОБА_4, не висловив окремої думки.

Відповідно до п. 46 Порядку саме до компетенції створеної комісії із спеціального розслідування віднесено обстеження місця випадку, одержання пояснень причетних осіб, з'ясування обставин та причин нещасного випадку, визначення, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, встановлення осіб, які допустили порушення.

При цьому законодавство не передбачає можливості складання Територіальним управлінням Держгірпромнагляду одноособово, крім визначеного у п. 52 Порядку випадку, коли працівник оголошений судом померлим, актів по факту нещасного випадку форми Н-1, Н-5 про нещасний випадок на виробництві відповідно до Порядку.

У п. 58 Порядку передбачено, що у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

Також з 1 січня 2012 року набув чинності Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (1232-2011-п) , який містить аналогічні повноваження органу Держгірпромнагляду та комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, зокрема, пп. 38, 47, 54 даного Порядку.

Отже, за вимогами вищезазначених порядків до компетенції органу Держгірпромнагляду не входить складання актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), оскільки цей обов'язок покладається на комісію з повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку.

Разом з тим лише комісія із спеціального розслідування має повноваження щодо з'ясування обставин та причин нещасного випадку, встановлює за результатами розслідування чи пов'язаний нещасний випадок із виробництвом чи ні, складає відповідні акти.

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, не перевірив доводи відповідачів про те, що нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.