6-9259св15 Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів, відшкодування моральної шкоди - 10.06.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "АГАТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АГАТ" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року працював керівником Публічного акціонерного товариства "АГАТ" (далі - ПАТ "АГАТ"), однак після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, у зв'язку із чим заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року з відповідача на його користь було стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 4 689 грн 97 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 жовтня 2009 року по 26 лютого 2010 року та 300 грн моральної шкоди, однак фактичний розрахунок був проведений 23 вересня 2014 року.

Посилаючись на ст. 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 27 лютого 2010 року по 24 вересня 2014 року у розмірі 77 366 грн 46 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1 526 грн 56 коп. та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "АГАТ" на користь ОСОБА_3 76 083 грн 77 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 526 грн 56 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків виплати, 500 грн моральної шкоди, а всього 78 110 грн 33 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що з 01 лютого 2007 року по 15 жовтня 2009 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПАТ "АГАТ", а саме: до 06 лютого 2008 року - на посаді виконуючого обов'язки голови правління, а після і до дня звільнення - на посаді голови правління.

При звільнені з позивачем не було проведено повного розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року, яке набрало законної сили, з ПАТ "АГАТ" на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 4 689 грн 97 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 жовтня 2009 року по 26 лютого 2010 року та 300 грн моральної шкоди.

Вказане рішення було повністю виконане 23 вересня 2014 року, у зв'язку із чим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заборгованість із заробітної плати в повному обсязі була сплачена позивачу 29 серпня 2014 року, а тому період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, становить 1 127 робочих днів, тобто з 27 лютого 2010 року по 29 серпня 2014 року, в сумі 76 083 грн 77 коп.

Разом з тим при визначенні суми завданої моральної шкоди суди виходили із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Залишаючи без змін рішення районного суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наступне.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2015 року, з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_3 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 березня 2012 року по 16 липня 2014 року в сумі 3 100 грн, компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату зарплати в сумі 30 грн 66 коп., а також суму моральної шкоди в розмірі 400 грн.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 грудня 2014 року змінено рішення районного суду від 14 листопада 2014 року, збільшено розмір стягнутого з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2011 по 14 серпня 2014 року до 33 965 грн 96 коп.

При цьому рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року, встановлено, що період, за який підлягає стягненню з ПАТ "Агат" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, становить 1 127 робочих днів - з 27 лютого 2010 року по 29 серпня 2014 року.

На вказані обставини звертав увагу при подачі апеляційної скарги до суду представник ПАТ "Агат", проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення районного суду, не врахував попередні рішення судів та не перевірив, чи увійшла нарахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми, яка вже була стягнута рішеннями судів.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не спростувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АГАТ" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.