Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Компанії "Hagworth Management Limited" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування з чужого незаконного володіння майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року,

У листопаді 2012 року Компанія "Hagworth Management Limited" звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством "Агробанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Восток" (далі - ПАТ "Банк Восток"), та ОСОБА_7 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 580 тис. доларів США зі сплатою 16 % річних на строк до 06 березня 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між вказаними особами укладено іпотечний договір від 07 березня 2006 року, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухоме майно, а саме: незакінчене будівництвом приміщення (квартира) у блоці А, будівельний номер 2303, загальною будівельною площею 334,5 кв. м, що розташоване на 23 поверсі будівлі (в осях 24-3 - 9-3) по АДРЕСА_1; незакінчене будівництвом приміщення (квартира) у блоці А, будівельний номер 1808, загальною будівельною площею 103,5 кв. м, що розташоване на 18 поверсі будівлі (в осях 24-3 - 3-3) по АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_7 на предмети іпотеки підтверджувалося договорами дольової участі у будівництві № 2303/А/100 - к від 05 січня 2006 року та № 1808/А/100 - к від 05 січня 2006 року, що були укладені між іпотекодавцем та Закритим акціонерним товариством "АКТА" (далі - ЗАТ "АКТА").

26 вересня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс") був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ПАТ "Банк Восток" відступив право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 07 березня 2006 року, боржником за яким був ОСОБА_7 Також 12 грудня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним іпотечним договором від 07 березня 2006 року.

01 жовтня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" було укладено договір відступлення прав вимоги (цессії), за умовами якого ТОВ "Кредекс Фінанс" у повному обсязі передало Компанії "Hagworth Management Limited" право вимоги за кредитним договором від 07 березня 2006 року.

На виконання вимог п. 1.5 договору від 01 жовтня 2012 року, 05 жовтня 2012 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" укладено договір про відступлення права за іпотечним договором від 07 березня 2006 року.

15 травня 2008 року ЗАТ "АКТА" на виконання своїх зобов'язань за договором дольової участі від 05 січня 2006 року передало, а ОСОБА_7 прийняв у власність квартиру № 164, що знаходиться на 23 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 147,9 кв. м. У подальшому рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року № 2094 було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 по АДРЕСА_1, а саме - за ОСОБА_7 оформлено право власності у тому числі й на квартиру № 164 за вказаною адресою, у відповідності до договорів: № 2108/А/100 - к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100 - к від 05 січня 2006 року, № 2302/А/100 - к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100 - к, 2401/А/100 - к, 2402/А/100 - к, 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, угодою № 1807/А/100 - к від 30 червня 2006 року, угодою від 17 березня 2008 року. На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20 вересня 2008 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 147,9 кв. м, житловою площею 146,1 кв. м.

ОСОБА_7 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 3 123 945,42 грн.

У подальшому Компанії "Hagworth Management Limited" стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. 26 жовтня 2012 року ОСОБА_8, який є сином померлого, подав заяву про прийняття спадщини, однак 19 квітня 2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, яка є колишньою дружиною померлого, та ОСОБА_10, яка є матір'ю померлого, подано заяви про відмову від спадщини ОСОБА_7

Компанії "Hagworth Management Limited" стало також відомо про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 березня 2006 року, була незаконно відчужена ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в не нотаріальній формі. Крім того, право власності ОСОБА_5 на квартиру за вищевказаною адресою було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року. ОСОБА_5 після реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та згідно з рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради, прийнятим на підставі розпоряджень департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 30 серпня 2011 року № 613 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1" та від 30 серпня 2011 року № 614 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_2", оформила право приватної власності з видачею свідоцтв на квартири: № 164, житловою площею 51,2 кв. м, загальною площею 53,3 кв. м, та № 164а, житловою площею 85,7 кв. м, загальною площею 91,8 кв. м (після роз'єднання квартири № 164 на дві окремі) у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В-25, ВІ-1, ВІІ-1, в-1 по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 було здійснено продаж квартири АДРЕСА_2, що є предметом іпотеки та забезпечує вимоги кредитора, на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2012 року.

В подальшому ОСОБА_6 було здійснено продаж квартири АДРЕСА_2, що є предметом іпотеки та забезпечує вимоги кредитора, на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2012 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року було скасовано в повному обсязі, як таке, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовлено ОСОБА_5 у визнанні за нею права власності на квартири № № 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168, 169 по АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_4, уклавши договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 02 липня 2012 року, набув статус іпотекодавця за іпотечним договором від 07 березня 2006 року.

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу від 01 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та договір купівлі-продажу від 02 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4; в рахунок часткового задоволення вимог Компанії "Hagworth Management Limited" щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2006 року в розмірі 3 123 945,42 грн звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 березня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_2, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Компанією "Hagworth Management Limited" за ціною 1 704 900 грн; припинити право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Компанії "Hagworth Management Limited" квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року, позов задоволено частково. В рахунок часткового задоволення вимог Компанії "Hagworth Management Limited" щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2007 року у розмірі 3 123 945,42 грн звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07 березня 2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Компанією "Hagworth Management Limited" за ціною 1 704 900 грн. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 від 01 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 від 02 липня 2012 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Компанії "Hagworth Management Limited" квартиру АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу Компанія "Hagworth Management Limited" зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, у процесі розгляду справи судами не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги здобув право вимоги за кредитним договором від 07 березня 2006 року та іпотечним договором від 07 березня 2006 року, а вищезазначені договори були укладені у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло на момент укладання договорів. Крім того, ОСОБА_7, який був боржником за вказаним кредитним договором не виконував свої кредитні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. У подальшому незаконно, без згоди іпотекодержателя, спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, було відчужено на користь ОСОБА_5

Право власності за ОСОБА_5 на спірну квартиру визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, а в установленому законом порядку ОСОБА_5 право власності на квартиру не оформлювала та з порушенням норм чинного законодавства, без отримання згоди іпотекодержателя, вчинила правочин щодо відчуження іпотечного майна ОСОБА_6, яка в свою чергу також відчужила цю квартиру ОСОБА_4

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", у редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодавця.

У частинах 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у редакції від 24 січня 2006 року, визначено, що у разі переходу права власності (право господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зважаючи на те, що п. 4.2.2.1. іпотечного договору від 07 березня 2006 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем перед іпотекодержателем основного зобов'язання та/або обов'язків, встановлених цим договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя у порядку згідно з діючим законодавством, тому висновки судів відповідають як вимогам ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", так і положенням статей 589, 590 ЦК України, зокрема, про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Таким чином, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.