Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасового виконувача обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби Ольги Миколаївни, виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, Сільського комунального підприємства "Сяйво" про визнання незаконними та скасування рішень, розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу відповідальності за незаконне звільнення та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та за заявами ОСОБА_8, ОСОБА_9 про приєднання до касаційної скарги, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасового виконувача обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М., виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, Сільського комунального підприємства "Сяйво" (далі - СКП "Сяйво") про визнання незаконними та скасування рішень, розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу відповідальності за незаконне звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Посилався на те, що 04 січня 2013 року розпорядженням № 2 тимчасово виконуючої обов'язки сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М. його було призначено директором СКП "Сяйво". 08 січня 2013 року дане розпорядження затверджено рішенням чергової 38-ої сесії 6-го скликання Засульської сільської ради.

13 листопада 2014 року рішенням Засульської сільської ради на позачерговій 53-їй сесії 6-го скликання його було звільнено з займаної посади. Рішенням виконавчого комітету Засульської сільської ради від 14 листопада 2014 року № 125 ОСОБА_6 звільнено на підставі п. 4 ст. 40, п. 1-1 ст. 41 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки його звільнено в період перебування у відпустці. Крім того питання про його звільнення у порядку денному сесії не було. Враховуючи викладене ОСОБА_6 просив визнати незаконним та скасувати рішення позачергової 53-ої сесії 6-го скликання Засульської сільської ради від 13 листопада 2014 року; рішення Виконавчого комітету Засульської сільської ради від 14 листопада 2014 року № 125; розпорядження тимчасово виконуючої обов'язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М. від 14 листопада 2014 року № 132-к ; покласти на Кибу О.М. матеріальну відповідальність за незаконне звільнення; поновити позивача на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано розпорядження тимчасового виконувача обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М. від 14 листопада 2014 року № 132-к про звільнення директора СКП "Сяйво" ОСОБА_6 із займаної посади в частині звільнення згідно з п. 1-1 ст. 41 КЗпП України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У заявах про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що розпорядженням тимчасового виконувача обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М. від 04 січня 2013 року № 2 ОСОБА_6 призначено директором СКП "Сяйво". Дане розпорядження затверджено рішенням чергової 38-ої сесії 6-го скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 08 січня 2013 року.

06 листопада 2014 року ОСОБА_6 видано наказ про його вибуття у відпустку з 07 листопада 2014 року по 06 січня 2015 року включно. Виконання обов'язків директора покладено на головного бухгалтера ОСОБА_10, яка у той час перебувала на лікарняному (а. с. 65, т. 1).

Згідно з актами, підписаними тимчасовим виконувачем обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, економістом і головним бухгалтером СКП "Сяйво", 07, 10, 11, 12, 13 листопада 2014 року ОСОБА_6 був відсутній на роботі. Відсутність на роботі у вказані дні відмічена у табелі обліку робочого часу. Заробітна плата або ж кошти на оплату відпустки ОСОБА_6 не нараховувалися і не видавалися.

13 листопада 2014 року Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення звільнити із займаної посади директора СКП "Сяйво" ОСОБА_11. згідно з п. 4 ст. 40, п. 1-1 ст. 41 КЗпП України (а. с. 19, т. 1).

14 листопада 2014 року виконавчим комітетом Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області прийнято рішення № 125 про звільнення із займаної посади директора СКП "Сяйво" ОСОБА_6. згідно з п. 4 ст. 40, п. 1-1 ст. 41 КЗпП України.

Розпорядженням тимчасового виконувача обов'язків голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Киби О.М. від 14 листопада 2014 року № 132-к ОСОБА_6 звільнено із займаної посади директора СКП "Сяйво" згідно з п. 4 ст. 40, п. 1-1 ст. 41 КЗпП України.

У той же день тимчасовим виконувачем обов'язків директора СКП "Сяйво" виданий наказ № 19 про проведення з ОСОБА_6 повного розрахунку за дні невикористаної відпустки, складання акта приймання-передачі комунального майна та документації.

Відповідно до статуту СКП "Сяйво" засновником підприємства є Засульська сільська рада Лубенського району Полтавської області.

Графіки відпусток СКП "Сяйво" на 2014 рік встановлені не були та ОСОБА_6 із заявою про надання йому відпустки до сільради не звертався, відпустку не погоджував.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір визначається як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

У даному випадку працівником виступає керівник комунального підприємства. Щодо власника, то відповідно до частини першої статті 60 Закону України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) право комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Тобто власником комунального підприємства виступає територіальна громада.

Відповідно до частини першої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Частина друга статті 78 ГК України передбачає, що орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади - і виконує його функції у межах, визначених ГК України (436-15) та іншими законодавчими актами.

А згідно з пунктом 30 статті 26 Закону № 280/97-ВР створення підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено до компетенції місцевої ради (сільської, селищної, міської). Оскільки саме рада утворює комунальне підприємство, то комунальне підприємство входить до сфери її управління.

Разом з тим комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові (частина сьома ст. 78 ГК України).

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, віднесено до компетенції сільського, селищного, міського голови. Це означає, що комунальне підприємство віднесено до сфери управління сільського, селищного, міського голови, відповідно, голова є представником власника.

Оскільки голова відповідно до Закону № 280/97-ВР (280/97-ВР) головує на засіданнях ради, підписує акти ради, очолює виконавчий орган ради, то в будь-якому випадку саме сільський, селищний, міський голова виступає представником, уповноваженою особою власника (територіальної громади). Тобто керівник комунального підприємства і сільський, селищний, міський голова як уповноважена особа власника виступають сторонами трудового договору.

Судами не перевірено, чи встановлювався порядок взаємодії керівника СКП "Сяйво" із засновником чи органом управління в особі виконавчого комітету.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі ст. 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) , усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Зважаючи на зміст ст. 79 КЗпП України та Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (504/96-ВР) , усі питання, пов'язані з прийняттям рішення про надання відпусток, належать до компетенції власника або уповноваженого ним органу.

Зазначені вимоги передбачені і у ст. 65 ГК України у частині визначення статусу керівника підприємства. Згідно із частинами 24 статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Посилаючись на те, що графіки відпусток СКП "Сяйво" на 2014 рік встановлені не були та ОСОБА_6 із заявою про надання йому відпустки до сільради не звертався, відпустку не погоджував, суди попередніх інстанцій не врахували, що з п. 6 Статуту не вбачається процедури надання відпустки керівнику СКП "Сяйво" і що це питання віднесено до компетенції органу управління.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій зазначені вимоги закону не враховано, повно та всебічно не перевірено обставини справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції і ухвала суду апеляційної інстанції мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та заяви ОСОБА_8, ОСОБА_9 про приєднання до касаційної скарги задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.