Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна консалтингова компанія "Сіті Фінанс Груп", про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 31 травня 2013 року між ним та ОСОБА_7 укладений договір про надання агентської послуги з продажу об'єкта нерухомості. Відповідно до п. 3.2 договору вартість наданих ним послуг склала 16 300 грн. За п. 2.6 договору зобов'язання виконавця перед замовником вважалися виконаними повністю, якщо замовник підписала попередній договір про намір укласти договір купівлі-продажу з покупцем.

Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) укладено між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна консалтингова компанія "Сіті Фінанс Груп" (далі - ТОВ "ІКК "Сіті Фінанс Груп") 23 липня 2013 року.

На порушення умов договору своїх зобов'язань відповідач не виконала та не оплатила надані позивачем послуги.

Просив стягнути з відповідача 27 310 грн 78 коп., з яких: 16 300 грн на погашення основного зобов'язання; 10 927 грн пеня; 89 грн 78 коп. - 3 % річних, 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 900 грн витрат на правову допомогу.

Заочним рішеннямКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 27 310 грн 78 коп. заборгованості за договором, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 900 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року у частині стягнення моральної шкоди скасовано, у цій частині позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції у заочному рішенні керувався тим, що свої зобов'язання за договором про надання агентської послуги позивач виконав у повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, на порушення п. 3.2 договору надані позивачем агентські послуги не оплатила.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився, проте скасував рішення суду у частині стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що вимоги ст. 1167 ЦК України на спірні правовідносини не поширюється, так як регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Згідно з вимогами ст. ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом серії В02 № 340319 від 24 квітня 2007 року, виданим Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особапідприємець (а. с. 7).

31 травня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір про надання агентської послуги з продажу об'єкта нерухомості, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1, відповідно до п. 1.1 якого замовник ОСОБА_7 отримала від виконавця ОСОБА_6, а останній надав для замовника перелік послуг, пов'язаних з купівлею-продажем квартири, яку виконавець зобов'язався продати.

Згідно з п. 2.6 договору зобов'язання виконавця перед замовником вважаються виконаними повністю, якщо замовник підписала попередній договір про намір укласти договір купівлі-продажу з покупцем.

31 травня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у присутності агентства ТОВ "ІКК "Сіті Фінанс Груп" в особі виконавчого директора Консевич К.В. укладений договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10, 11).

Основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 23 липня 2013 року.

Із оригіналу договору, наданого позивачем, вбачається, що відповідно до п. 3.2 договору вартість наданих позивачем послуг складала 16 300 грн (а. с. 37).

27 липня 2013 року ОСОБА_6 направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов'язань за договором про надання агентської послуги від 31 травня 2013 року, а саме: сплатити грошові кошти за надані позивачем послуги у розмірі 16 300 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги (а. с. 13, 14).

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частиною 4 цієї статті суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

За результатами розгляду даної справи 21 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено заочне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74 - 76 ЦПК України (1618-15) .

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зазначені порушення вимог цивільного-процесуального закону судом першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

У апеляційній скарзі основним доводом відповідачки було те, що ОСОБА_6 власноруч вписав у п. 3.2 належного йому примірника договору суму 16 300 грн після підписання договору сторонами, оскільки у примірнику договору про надання агентської послуги з продажу об'єкта нерухомості, що належить відповідачці, відсутній запис про вартість наданих позивачем послуг, і зазначена сума підлягала сплаті лише у випадку відмови ОСОБА_7 як продавця нерухомості від укладення договору купівлі-продажу.

Погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вимоги ст. 303 ЦПК України не виконав, доводи відповідачки, наведені у апеляційній скарзі, на перевірив, належної оцінки їм не надав, обмежившись загальними фразами про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині існування боргу за договором.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотрималися вимог ЦПК України (1618-15) , чим, окрім іншого, порушили і вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Суди на порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, порушили норми матеріального та процесуального права, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, судами не встановлено фактичних обставин, не досліджено та не надано правової оцінки доказам, а на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.