Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат і суми трьох процентів річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на свою користь боргу у сумі 1 482 722 грн, 533 194 грн 78 коп. інфляційних збитків, три проценти річних в сумі 143 681 грн 86 коп., посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2, отримав у позику кошти в сумі 1 482 722 грн, на підтвердження чого останнім було складено розписку, у якій зазначено суму отриманої позики та строк повернення до 31 грудня 2011 року, однак у встановлений строк кошти не було повернуто.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики, посилаючись на те, що він отримував ніяких коштів у борг, що доведено матеріалами кримінального провадження № 120012110100000085 та встановлено рішенням Рівненського міського суду у цивільній справі № 569/9990/13ц.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнати недійсним договір позики від 02 серпня 2011 року на суму 1 482 722 грн. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 482 722 грн заборгованості за договором позики від 02 серпня 2011 року, 533 194 грн 78 коп. інфляційних втрат, 143 681 грн 86 коп. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині первісних позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та дійшов вірного висновку що первісним позивачем, у відповідності до положень ст.ст. 58, 60 ЦПК України, було надано докази відповідно до викладених обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, у зв'язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно стягнуто із відповідача три відсотки річних від простроченої суми, що передбачено положеннями ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту не отримання грошових коштів від позивача чи не підписання боргової розписки.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат і суми трьох процентів річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.