Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Савченко В.О., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Харківської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Харківської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, треті особи: Восьма Харківська державна нотаріально контора, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виселення без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання не чинити перешкоди,

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з кінця лютого 1997 року вона почала спільно проживати однією сім'єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, з яким 24 червня 2000 року офіційно уклала шлюб, та який 18 листопада 2003 року було розірвано. За час спільного проживання з ОСОБА_9 за договором міни від 18 листопада 1998 року ними було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1, за який нею було сплачено кошти у розмірі 9 460 грн, що підтверджується розпискою продавця, у зв'язку з чим вважала, що це нерухоме майно є придбаним нею та ОСОБА_9 внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету.

У зв'язку з цим позивач просила суд встановити юридичний факт, яким визнати, що з кінця лютого 1997 року по 24 червня 2000 року вона з ОСОБА_9 проживали спільно, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу; визнати їх спільною сумісною власністю житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який був придбаний 18 листопада 1998 року на підставі договору міни; визнати за нею право власності на 1/2 частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями.

У листопаді 2012 року ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати їх спадкоємцями ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті їх батька ОСОБА_9 в рівних частинах; виселити ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити їм перешкод у користуванні спадщиною, після смерті їх батька. При цьому вони заперечили факт проживання позивача разом з батьком однією сім'єю до укладення шлюбу. Право власності на спірний житловий будинок їх батько набув у 1998 році на підставі договору міни за свої кошти.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено частково. Встановлено юридичний факт, яким визнано, що з кінця лютого 1997 року по 24 червня 2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 проживали спільно, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з веденням спільного господарства, побуту та бюджету. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який був придбаний 18 листопада 1998 року на підставі договору міни; визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частини житлового будинку літ. А-1, 1961 року забудови, з надвірними будівлями, житловою площею 58,1 кв. м по АДРЕСА_1 без урахування самочинного будівництва та перебудови. Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності за кожною по 1/4 частини житлового будинку літ. А-1, 1961 року забудови, житловою площею 58,1 кв. м з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 без урахування самочинного будівництва та перебудови. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено та вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності за кожним на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Виселено ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у користуванні спадщиною, після смерті свого батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. ст. 17, 18 Закону України "Про власність", ст. 22 КпШС України, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При постановлені ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права та вважав обґрунтованими висновки про те, що під час вирішення спору про поділ майна набутого сім'єю необхідно встановлювати не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбано сторонами внаслідок спільної праці, при цьому зазначив, що доказів, які б свідчили про те, що сума коштів у розмірі 9 460 грн є спільними коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_9, позивачем не надано.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права спільної сумісної власності на майно і його реальний розподіл, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року у справі за позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.

Зі змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які заявник посилається, як на підставу перегляду судового рішення, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки в одному випадку (судове рішення, яке є предметом перегляду), зокрема в ухвалі від 01 жовтня 2014 року суд виходив з того, що не з'ясовано обставини справи, зокрема, коли було закінчено будівництво житлового будинку та які положення матеріального закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в ухвалі від 09 жовтня 2014 року суд виходив з того, що інститут спільного проживання однією сім'єю без шлюбу та майнові відносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом України (2947-14) , який набрав чинності з 01 січня 2004 року і не діє на правовідносини, які виникли до цього, в ухвалі від 03 грудня 2014 року суд виходив з того, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї; інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже встановлені фактичні обставини у справі в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року, 09 жовтня 2014 року, 03 грудня 2014 року не свідчать про їх тотожність із встановленими судом фактичними обставинами у справі, в якій постановлена ухвала, про перегляд якої подано заяву.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно вимог статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Харківської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Харківської міської ради, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, треті особи: Восьма Харківська державна нотаріально контора, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виселення без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання не чинити перешкоди за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.