Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Горелкіної Н.А., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури

м. Дніпропетровська, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Ю. Юрченка на рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до прокуратури м. Дніпропетровська, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26 січня 2014 року він був затриманий органами міліції, йому було вручено повідомлення про підозру та 27 січня 2014 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 12 лютого 2014 року було замінено на домашній арешт, 15 травня 2014 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження в частині підозри ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення.

Зазначав, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконне затримання, взяття під варту та тримання під вартою завдали йому значної моральної (немайнової) шкоди, яку він просить відшкодувати в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до прокуратури м. Дніпропетровська, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто за рахунок Державного бюджету України з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області - Ю. Юрченко просить змінити оскаржувані судові рішення, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (далі - Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 Постанови, судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

З огляду на приписи ст. 1176 ЦК України, статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд повинен визначити розмір шкоди згідно вимог ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а якщо знайшов підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен був обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Таким чином задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, оскільки позивач внаслідок незаконного перебування під слідством та застосування до нього запобіжного заходу має право на відшкодування моральної шкоди у порядку, передбаченому ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

При цьому судами дана належна та мотивована оцінка про стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області Ю. Юрченка відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Дніпропетровська, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.