Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного агентства лісового господарства України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державного агентства лісового господарства України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 07 жовтня 2010 року її призначено за контрактом на посаду директора Державного підприємства "Красноармійське лісове господарство" Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - ДП "Красноармійське лісове господарство") з 11 жовтня 2010 року по 10 жовтня 2015 року.

Також зазначала про те, що наказом відповідача від 15 серпня 2014 року було припинено укладений з нею трудовий договір та звільнено її з роботи на підставі п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, в зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким притягнуто її до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених ст. 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", зокрема, не прийнято дієвих заходів та рішень щодо переведення на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування або звільнення підлеглої близької особи.

Посилаючись на те, що при застосуванні до неї дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи Державним агентством лісового господарства України було порушено вимоги ст. 47 КЗпП України, оскільки в день звільнення з наказом її ознайомлено не було та з 14 серпня 2014 року по 18 вересня 2014 року вона перебувала у відпустці, при цьому, вважає, що у відповідача взагалі не було правових підстав для її звільнення, так як на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення шлюб із ОСОБА_5, який працює лісничим ДП "Красноармійське лісове господарство" та є її підлеглим, було розірвано 04 вересня 2012 року і вони припинили спільне проживання, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ від 15 серпня 2014 року № 462 про припинення укладеного із нею трудового договору та звільнення з посади директора ДП "Красноармійське лісове господарство", поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2015 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного агентства лісового господарства України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрито.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Однак погодитися з таким висновком судів не можна.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 15 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що згідно з контрактом від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_4 наймалася на посаду директора ДП "Красноармійське лісове господарство" і відповідно до прав та обов'язків сторін контракту мала здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених законодавством, статутом чи положенням про об'єднання, підприємство, установу, організацію та цим контрактом, що не є публічною службою в розумінні вищенаведених норм КАС України (2747-15) .

Тобто, ОСОБА_4 на публічній службі не перебувала, працювала за контрактом. Спір, який виник між сторонами з приводу звільнення позивачки з посади директора ДП "Красноармійське лісове господарство" не відноситься до категорії спорів з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

При цьому наділення позивачки повноваженнями від імені органу управління проводити колективні переговори та укладати колективний договір, не свідчить про те, що вона є особою, яка перебуває на публічній службі.

Спірний наказ Голови Державного комітету лісового господарства України від 15 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ДП "Красноармійське лісове господарство" прийнято у межах трудових відносин та не є нормативним актом чи правовим актом індивідуальної дії, виданим на реалізацію владних управлінських функцій цього комітету.

Таким чином, неправильним є висновок судів про те, що справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, про вирішення якого подано позов, стосується трудових відносин і не пов'язаний із проходженням публічної служби, в зв'язку із чим має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.

При цьому безпідставним є посилання судів у своїх судових рішеннях на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2014 року в справі про адміністративне правопорушення, оскільки вказана справа не пов'язана із цивільно-правовими наслідками дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, та в розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України згадана постанова не є тим судовим рішенням, в якому встановлені обставини не доказуються при розгляді інших справ.

З огляду на наведене постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.