Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2015 року,

У липні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав 4 тис. дол. США з терміном виконання кредитних зобов'язань протягом 24 місяців. Також, 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність за виконання позичальником його кредитних зобов'язань.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 20 травня 2014 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 6451 дол. США, що в еквіваленті складає 75545 грн 80 коп., позивач просив суд задовольнити позов та стягнути суму кредитної заборгованості солідарно з відповідачів.

Рішенням Злочівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 75545 грн 80 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2015 року змінено рішення суду першої інстанції.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити у повному обсязі. В решті рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась кредитна заборгованість у розмірі 6451 дол. США, що в еквіваленті складає 75545 грн 80 коп., яка підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя. При цьому, суд вважав, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_5 щодо припинення договору поруки, оскільки у п. 12 відповідного договору сторони встановили п'ятирічний строк для звернення до суду за захистом своїх прав за цим договором, а тому банк не пропустив шестимісячний строк для звернення з вимогами до поручителя, який передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до поручителя та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк не виконав вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України та не звернувся з вимогами до поручителя у шестимісячний строк, а тому договір поруки слід вважати припиненим. З висновками суду першої інстанції про стягнення суми кредитної заборгованості з боржника суд апеляційної інстанції погодився.

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням вимог норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскарженого судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду з їх оцінки, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити, рішення апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.