Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року,

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог позивач указував на те, що 26 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 25 тис. доларів США на споживчі потреби та 3 035,8 доларів США на сплату страхових платежів на умовах сплати 12 % річних та з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 23 березня 2018 року.

Також зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 26 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до положень якого останні передали банку в іпотеку належний їм житловий будинок № 37, що знаходиться по вул. Вишневій у с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 не виконує умови кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів у сумі 368,18 доларів США, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 91 504,71 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок № 37, що знаходиться на адресою: вул. Вишнева с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити відповідачів.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2014 року в позові відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року рішення місцевого суду в частині вирішення вимог позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) заборонено примусово стягувати нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами в іноземній валюті.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом встановлено, що 26 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 25 тис. доларів США та 3 035,8 доларів США на сплату страхових платежів на умовах сплати 12 % річних та з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 23 березня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до положень якого останні передали банку в іпотеку належний їм житловий будинок № 37, що знаходиться по вул. Вишневій в с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 49,6 кв. м.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов кредитного договору станом на 23 червня 2014 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 91 504,71 доларів США.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (далі - Закон), протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (ч. 4 Закону).

При цьому під мораторієм розуміється встановлене законом відстрочення виконання зобов'язань на певний період.

Однак, апеляційний суд, на порушення вимог ст. ст. 213 і 214 ЦПК України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та застосовуючи до спірних правовідносин Закон, не врахував того, що він дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, не зупиняє та не скасовує, тому й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що виключає можливість вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Крім того, переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд, залишив поза увагою те, що боржник за основним зобов'язанням - ОСОБА_8 помер 28 грудня 2012 року, тобто ще за півтора року до пред'явлення вказаного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Проте, суд апеляційної інстанції, всупереч ст. ст. 303, 309 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не встановив, чи прийняли спадкоємці після померлого позичальника ОСОБА_6 спадщину, чи отримали спадкове майно, з урахуванням вказаних обставин не з'ясував, чи має взагалі позивач право вимоги до ОСОБА_4, чи надавала вона згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, чи відбувся факт заміни боржника, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття спадщини після смерті боржника, в зв'язку із чим, не перевірив, чи припинилася іпотека у зв'язку зі смертю боржника.

З огляду на викладене постановлену в справі ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною й обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.