Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" в особі Оріхівської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року Запорізька обласна кредитна спілка "Довіра" в особі Оріхівської філії (далі - Оріхівська філія КС "Довіра") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 25 лютого 2013 року ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 5 000 грн із сплатою процентів за користування коштами в розмірі 48 % на рік і кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 25 лютого 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором 25 лютого 2013 року між Оріхівською філією КС "Довіра" та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Посилаючись на те, що відповідачі своїх обов'язків зі сплати кредиту та процентів за користування коштами не виконують, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Оріхівської філії КС "Довіра" суму заборгованості в розмірі 7 577 грн 14 коп.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Оріхівської філії КС "Довіра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 577 грн 14 коп. та 243 грн 60 коп. сплаченого судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що внаслідок порушення відповідачами умов кредитного договору утворилася заборгованість перед позивачем, яка на підставі ст. ст. 1050, 1054 ЦК України підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_4, ОСОБА_5, врахувавши наданий банком розрахунок кредитної заборгованості.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 25 лютого 2013 року між Оріхівською філією КС "Довіра" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір відповідно до умов якого остання отримала 5 000 грн на умовах сплати 48 % річних терміном на 12 місяців, тобто до 25 лютого 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним, 25 лютого 2013 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за спірним кредитним договором виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7 577 грн 14 коп., що складається з: 4 011 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 566 грн 14 коп. - несплачені проценти за користування кредитними коштами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Незважаючи на це, рішення суду апеляційної інстанції не містить розрахунків стягнутої суми заборгованості, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог.

При цьому із наведеного позивачем розрахунку вбачається, що на виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_4 було сплачено 2 341 грн, з яких: 989 грн зараховано на погашення кредиту, а 1 352 грн - на сплату процентів за користування кредитними коштами, однак із наявних в матеріалах справи копій квитанцій, вбачається, що відповідачкою на рахунок Оріхівської філії КС "Довіра" було здійснено 9 платежів на загальну суму 3 441 грн.

Проте вказані розбіжності судом апеляційної інстанції не усунуто, відповідна оцінка здійсненим ОСОБА_4 оплатам не надана, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції взагалі не перевіряв і не з'ясовував суму заборгованості відповідачки зі сплати кредитних коштів та процентів за користування ними.

При цьому, обґрунтування в рішенні апеляційного суду того, чому не взято до уваги доводи ОСОБА_4 щодо сплаченої нею позичальнику суми коштів та дійсної заборгованості відсутні.

Також апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції, не встановивши момент виникнення заборгованості на підставі допустимих доказів і період нарахування процентів.

Таким чином, всупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд не в повній мірі з'ясував усі обставини справи, ухилившись від перевірки наданих Оріхівською філією КС "Довіра" розрахунків та наведених відповідачем доводів і фактично їх не заперечив, тобто вказане рішення не відповідає вимогам, які пред'являються процесуальним законодавством до судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, залишив поза увагою те, що за змістом ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, однак філія не є юридичною особою (ч. 3 ст. 95 ЦК України), та не врахував, що суд першої інстанції вирішив справу за позовом Оріхівської філії КС "Довіра", яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною й обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.