Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного вищого навчального закладу "Буковинський університет", третя особа - територіальна державна інспекція з питань праці у Чернівецькій області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою приватного вищого навчального закладу "Буковинський університет" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 вересня 2014 року, -

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до приватного вищого навчального закладу "Буковинський університет" (далі - ПВНЗ "Буковинський університет") про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 3 вересня 2007 року до 4 жовтня 2011 року працювала у ПВНЗ "Буковинський університет" на посаді методиста по видавничій роботі. За період роботи на вказаній посаді у порушення вимог ст. 57 Закону України "Про освіту" їй не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна надбавка у розмірі 30 % посадового окладу за вислугу років понад 20 років, а за попередні три роки не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, а також не нараховувалась і не виплачувалась індексація заробітної плати у 2007-2011 роках, за винятком червня та серпня 2010 року, в яких вона була виплачена частково. Крім того, вказувала, що у зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав їй була завдана моральна шкода.

Посилаючись на вищезазначене, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у розмірі 18 133 грн 08 коп., із яких: 9 465 грн 14 коп. - невиплачена надбавка за вислугу років; 3 370 грн - невиплачена допомога на оздоровлення; 11 297 грн 94 коп. - невиплачена індексація заробітної плати.

Крім того, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 641 грн 82 коп., 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди й 2 тис. грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ПВНЗ "Буковинський університет" на користь ОСОБА_3 надбавку за вислугу років у розмірі 8 273 грн 81 коп., допомогу на оздоровлення в розмірі 3 008 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 293 грн 91 коп., середній заробіток на час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 807 грн 06 коп., а всього 50 382 грн 78 коп. із обов'язком утриманням необхідних платежів при виплаті; стягнуто з ПВНЗ "Буковинський університет" на користь ОСОБА_3 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2014 року відмовлено ПВНЗ "Буковинський університет" у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у порядку, встановленому Главою 3 Розділу V ЦПК України (1618-15) , скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ПВНЗ "Буковинський університет" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 наказом від 27 серпня 2007 року було прийнято на роботу до ПВНЗ "Буковинський університет", який є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації, на посаду методиста по видавничій роботі з 3 вересня 2007 року з окладом 900 грн на місяць (т. 1, а. с. 30) і наказом від 3 жовтня 2011 року звільнено з посади за власним бажанням (т. 1 а. с. 31).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що посада методиста по видавничій роботі, яку займала ОСОБА_3, належить до категорії педагогічних працівників і відповідно до ст. 57 Закону України "Про освіту" дає останній право на отримання від ПВНЗ "Буковинський університет" передбачених указаною нормою надбавки за вислугу років щомісяця у розмірі 30% від посадового окладу та допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки. Оскільки ОСОБА_3 не отримувала вказаних надбавок, при звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення на її користь на підставі ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Із такими висновками погодитися не можна.

За змістом ст. 57 Закону України "Про освіту" держава гарантує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, а також виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про освіту" перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким гарантовані виплати, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (963-2000-п) , яким до посад педагогічних працівників віднесено посаду методиста.

Дійшовши висновку про те, що займана ОСОБА_3 посада належить до категорії педагогічних працівників, суд разом з тим не врахував, що це питання, крім іншого, регулювалося і нормами Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (2984-14) (статті 46-48), які посаду методиста не відносили до категорії педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

Саме на цих нормах ґрунтувалася ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ПВНЗ "Буковинський університет" до територіальної державної інспекції праці у Чернівецькій області про часткове скасування припису, що набрала законної сили та якою встановлено, що визначені ст. 57 Закону України "Про освіту" державні гарантії на ОСОБА_3 не розповсюджуються, яка існувала на час вирішення судом справи, що переглядається (Т. 3, а. с. 60-62).

Крім того, відповідно до встановлених ст. 117 КЗпП України вимог, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що від правильного вирішення позову у вказаній частині залежить загальна сума стягнення із відповідача, рішення апеляційного суду необхідно скасувати у повному обсязі, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу приватного вищого навчального закладу "Буковинський університет" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.