Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцького медичного коледжу" ім. В.І. Литвиненка про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцького медичного коледжу" ім. В.І. Литвиненка про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що наказом № 45-п від 01 листопада 2012 року його було прийнято на посаду штатного викладача "Кременчуцького медичного коледжу" за контрактом.

30 серпня 2013 року між ним та комунальним вищим навчальним закладом І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцького медичного коледжу" було укладено контракт, згідно з яким, позивача призначено на посаду викладача дисциплін професійно практичної підготовки з 02.09.2013 року по 01.09.2014 року.

Наказом № 53-п від 01.09.2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади викладача з 01.09.2014 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просив поновити його на посаді штатного викладача "Кременчуцького медичного коледжу"; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2014 року у розмірі 3454 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн..

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.

Суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.