Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Печерський районний відділ Головного управління державної міграційної служби в м. Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Печерський районний відділ Головного управління державної міграційної служби в м. Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позивачка посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2002 року їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У 2004 році з її згоди за вказаною адресою було зареєстровано ОСОБА_5 Умовою реєстрації був її незначний період часу та зобов'язання добровільно знятися з реєстраційного обліку за першою вимогою власниці. Згодом позивачці стало відомо, що за вказаною адресою зареєстровано сестру відповідача - ОСОБА_6 Просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зняття їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права власності належною їй квартирою шляхом виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Знято ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з реєстраційного обліку в Печерському районному відділі Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві по квартирі АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги та усуваючи ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстраційного обліку у вказаній квартирі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись ст. ст. 321, 391 ЦК України, правильно виходив з того, що позивачка є власником вказаної квартири, а тому має право користуватись та розпоряджатись своїм майном, а відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні її власністю, а тому дане порушене право позивача підлягає захисту.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.