6-6003зп15 Про визнання заповіту недійсним - 25.05.2015 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Наталія Іванівна, Сокальська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Наталія Іванівна, Сокальська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. 07 листопада 2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_7 Вона, як спадкоємець першої черги, подала до Сокальської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте, дізналася, що 07 листопада 2011 року, за 5 днів до смерті батька, приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. посвідчено заповіт від імені батька, яким він заповів усе своє майно, в тому числі квартиру, в якій проживав, своїй дружині - ОСОБА_5 Даний заповіт посвідчено за місцем проживання батька позивачки, а не за місцем роботи нотаріуса.

Позивач зазначає, що про шлюб між її батьком та ОСОБА_5 нікому не було відомо, Батько запевняв, що заповіт складе на ім'я позивача. Вважає вказаний заповіт, складений на ім'я ОСОБА_5, недійсним, оскільки такий складено з порушенням вимог щодо його форми та місця посвідчення. Вказувала, що батько був хворим, мав поганий зір, тому самостійно він не міг прочитати заповіт, проте, у самому заповіті немає відмітки про те, що заповіт батьку було прочитано іншою особою, що свідчить про порушення щодо форми і змісту заповіту. Також зазначала, що підпис на заповіті вчинений не її батьком, а іншою особою, оспорюваний заповіт було посвідчено за місцем проживання батька позивача о 16 год. 20 хв. 07 листопада 2011 року, проте за даними журналу обліку викликів нотаріуса за межі нотаріальної контори та робочого місця нотаріуса, нотаріус в цей час перебувала на своєму робочому місці та покинула його за викликом батька позивачки лише о 16 год. 40 хв. На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

Крім того, у грудні 2012 року третя особа у справі ОСОБА_3 подав самостійний позов, у якому просив визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Н.І. 07 липня 2011 року, посилаючись на те, що на момент вчинення оспорюваного правочину батько не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та місця посвідчення.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2014 року, у задоволенні позовів відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 10 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2014 року у даній справі відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 19 листопада 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ч. 1 ст. 1247 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року у справі за позовом про визнання заповіту недійсним та визнання спадкоємцем; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2011 року у справі за позовом про визнання заповіту недійсним, та ухвалу Верховного Суду України від 28 квітня 2010 року у справі за позовом про визнання заповіту недійсним.

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. l ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) , заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Розглянувши заяву ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для допуску вказаної цивільної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з наданих копій судових рішень судів касаційної інстанції вбачається, що наведені заявником підстави стосуються інших фактичних обставин справи, а тому підстави для допуску вказаної вище справи до Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) відсутні.

Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Наталія Іванівна, Сокальська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Бойчук Наталія Іванівна, Сокальська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, відмовити.