Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Крюківського району м. Кременчука Полтавської області, про право на спілкування з дітьми,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого телефонного спілкування з ним спільних дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та наявність у дітей постійно ввімкнених мобільних телефонів для такого спілкування цілодобово та у будь-який день тижня без обмежень; зобов'язати ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого спілкування дітей з батьком за допомогою комп'ютерної програми "Скайп" та наявність у дітей власних комп'ютерів із доступом до мережі Інтернет та програми "Скайп" цілодобово та у будь-який день тижня; зобов'язати ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого електронного листування дітей з батьком за допомогою комп'ютера та мережі Інтернет цілодобово та у будь-який день тижня; зобов'язати ОСОБА_4 провести реєстрацію дітей в соціальних мережах з подальшим письмовим повідомленням батька про адреси сторінок дітей; надати йому право на проведення з дітьми шкільних канікул без будь-яких обмежень за часом та/чи місцем перебування; зобов'язати ОСОБА_4 повідомити його номер стаціонарного телефону у квартирі, де проживають діти, та забезпечити можливість спілкування з дітьми засобами стаціонарного телефонного зв'язку; зобов'язати ОСОБА_4 відкрити банківські рахунки окремо на ім'я синів з подальшим доступом дітей до коштів на цих рахунках та зобов'язати ОСОБА_4 письмово повідомити йому реквізити вказаних банківських рахунків. Також просив надати йому дозвіл на оформлення та виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон України на імена синів без згоди їх матері - ОСОБА_4; надати дозвіл на виїзд за кордон України неповнолітніх дітей (синів) без згоди ОСОБА_4 на весь час до досягнення синами повноліття у супроводі батька або у супроводі уповноваженої ним в офіційному порядку особи. Позовні вимоги мотивував тим, що 08 січня 2003 року між ним та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 05 липня 2013 року. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Після розірвання шлюбу діти залишилися з матір'ю - ОСОБА_4, яка контактів з ним уникає, дітей на зустріч з ним не допускає, не надає йому можливості спілкуватися та бачитися з ними, що і стало підставою звернення до суду.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого телефонного спілкування дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком та наявність у дітей постійно ввімкнених мобільних телефонів для такого спілкування цілодобово та у будь-який день тижня без обмежень.

Зобов'язано ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого спілкування дітей з батьком за допомогою комп'ютерної програми "Скайп" та наявність у дітей власних комп'ютерів із доступом до мережі Інтернет та програми "Скайп" у будь-який день тижня починаючи з 13 години до 21 години.

Зобов'язано ОСОБА_4 забезпечити можливість необмеженого електронного листування дітей з батьком за допомогою комп'ютера та мережі Інтернет у будь-який день тижня починаючи з 13 години до 21 години.

Надано право ОСОБА_3 на проведення з дітьми шкільних канікул без будь-яких обмежень за часом та/чи місцем перебування за згодою дітей, але не менше половини третини шкільних канікул.

Зобов'язано ОСОБА_4 відкрити банківські рахунки окремо на імена синів з подальшим доступом дітей до коштів на цих рахунках в банківських установах, які надають відповідні послуги, та зобов'язано ОСОБА_4 письмово повідомити ОСОБА_3 реквізити вказаних банківських рахунків.

Надано дозвіл ОСОБА_3 на оформлення та виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон України на імена синів без згоди їх матері - ОСОБА_4

Надано дозвіл ОСОБА_3 на виїзд за кордон України неповнолітніх дітей (синів) у супроводі батька під час шкільних канікул.

У задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 березня 2014 року позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком залишені без розгляду.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12 листопада 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ст. ст. 141, 153, 157 СК України, ст. ст. 1, 2, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства", принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (995_384) , ст. ст. 1, 2, 4, 22, 66 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року у справі за позовом про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року у справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року у справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини, внесення змін до договору; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною, що проживає окремо; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі за позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року у справі за позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. l ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) , заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Розглянувши заяву ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для допуску вказаної цивільної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з наданих копій судових рішень суду касаційної інстанції вбачається, що наведені заявником підстави стосуються інших фактичних обставин справи, а тому підстави для допуску вказаної вище справи до Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) відсутні.

Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Крюківського району м. Кременчука Полтавської області, про право на спілкування з дітьми до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.