6-3985зп15 Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком - 25.05.2015 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком,

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником жилого будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою. У сусідньому будинку АДРЕСА_2 проживає відповідач, який після будівництва жилого будинку на межі суміжних земельних ділянок, у порушення державних будівельних норм, побудував дворовий цегляний туалет та господарську будівлю, сарай для птахів на своїй земельній ділянці на відстані двох метрів навпроти вікон його жилого будинку та перекрив гараж-літню кухню легкозаймистим матеріалом ондуліном, що створює небезпеку виникнення пожежі. Усунути ці порушення у добровільному порядку відповідач відмовляється, порушуючи його права на користування будинком та земельною ділянкою. На підставі вищевказаного позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні ним будинком та земельною ділянкою шляхом розміщення відповідачем на своїй земельній ділянці дворового туалету та сараю для птахів на відстані не менше 15 метрів від його будинку, усунути розповсюдження неприємних запахів та шуму з його двору, перекрити гараж-літню кухню іншим пожежобезпечним матеріалом відповідно до норм пожежної безпеки.

Рішенням Павлоградського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом розміщення ОСОБА_4 на його земельній ділянці вбиральні "Г" та сараю "Д" на відстані не менше 15 метрів від будинку АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року у даній справі відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 19 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень ст. 376 ЦК України, ст. ст. 103, 152, 158 ЗК України.

Також, у заяві ОСОБА_3 ставить питання про поновлення строку на звернення до суду з відповідною заявою, посилаючись на поважність причин такого пропуску.

Клопотання підлягає задоволенню, оскільки причини, наведені у ньому є поважними.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2011 року у справі за позовом про усунення порушень санітарних норм, відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування моральної шкоди; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року у справі за позовом про демонтаж самочинно встановленого збірно-розбірного металевого гаражу;

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. l ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) , заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Розглянувши заяву ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для допуску вказаної цивільної справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з наданих копій судових рішень суду касаційної інстанції вбачається, що наведені заявником підстави стосуються інших фактичних обставин справи, а тому підстави для допуску вказаної вище справи до Верховного Суду України в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) відсутні.

Керуючись ст. ст. 354, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Поновити ОСОБА_3 строк на звернення із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 19 вересня 2014 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2014 року, відмовити.