Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 16 листопада 2007 року між ним та

ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість у розмірі 16 066 грн 65 коп.

Судовим наказом від 28 січня 2009 року стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 2581 грн 71 коп.

ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 13 586 грн 71 коп.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2015 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 586 грн 28 коп., з якої: заборгованість за відсотками - 8056 грн 28 коп.; заборгованість за процентами та пеня - 5530 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2015 року скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову банку відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки банк звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у суді першої інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.