Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2016 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі -ПАТ "ВіЕс Банк") звернулось до суду із зазначеним вище позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року в розмірі 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765 грн 93 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 68,98 кв. м, житловою площею 32,58 кв. м, літ. "А", гараж літ. "Б", літню кухню літ. "В", літню кухню літ. "Г", погріб літ. "Д", огорожу літ. "Е", ворота з хвірткою літ. "Є", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована на території Н. Студенівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яке успадковане ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно із яким останній отримав кредит в розмірі 25 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних та терміном повернення до 11 березня 2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором 14 березня 2008 року між банком та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, згідно із яким остання передала банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 68,98 кв. м, гараж, дві літні кухні, погріб, огорожу, ворота з хвірткою, що знаходяться у АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,6041 га, що призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства і розташована на території Н. Студенівської сільської ради.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_6 належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 16 лютого 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765 грн 93 коп., із яких: 591 656 грн 38 коп. -заборгованість за кредитом, 438 070 грн 47 коп. - заборгованість за процентами, 516 039 грн 08 коп. - пеня.

ІНФОРМАЦІЯ_1 майновий поручитель ОСОБА_7 померла.

Починаючи з 15 листопада 2010 року банк неодноразово звертався до Міжгірської державної нотаріальної контори з претензіями про пред'явлення вимог до спадкоємців та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна,проте на жодну з них не отримав відповіді.

25 липня 2014 року ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до відділу нотаріату Головного управління юстиції в Закарпатській області зі скаргою на бездіяльність Міжгірської державної нотаріальної контори і лише після цього банком отримано відповідь про те, що 15 березня 2010 року було заведено спадкову справу та спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03вересня 2015 року позов ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 68,98 кв. м, житловою площею 32,58 кв. м, що на плані позначається літ. "А", гараж літ. "Б", літня кухня літ. "В", літня кухня літ. "Г", погріб літ. "Д", огорожа літ. "Е", ворота з хвірткою літ. "Є", та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яке успадковане ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором від 14 березня 2008 року в розмірі 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765 грн 93 коп.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року, яка станом на 16 лютого 2015 року складає 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765 грн 93 коп., та складається із заборгованості за кредитом - 591 656 грн 38 коп., заборгованості за відсотками - 438 070 грн 47 коп., пені -516 039 грн 08 коп., звернуто стягнення на предмети іпотеки - житловий будинок загальною площею 68,98 кв. м, житловою площею 32,58 кв. м, що на плані позначається літ. "А", гараж літ. "Б", літню кухню літ. "В", літню кухню літ. "Г", погріб літ. "Д", огорожу літ. "Е", ворота з хвірткою літ. "Є", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) за початковими цінами будинковолодіння не нижче ніж 155 188 грн, а земельної ділянки - не нижче ніж 73 793 грн 49 коп., тобто за цінами, встановленими п. 2 іпотечного договору від 14 березня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 14 березня 2008 року між ПАТ "Електрон Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно із яким останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 25 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних та терміном повернення до 11 березня 2016 року.

На забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору 14 березня 2008 року між ПАТ "Електрон Банк", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, за яким майновий поручитель передав в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок у АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6041 га, що призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року утворилася заборгованість, яка складає 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765 грн 93 коп., із яких: 591 656 грн 38 коп. - заборгованість за кредитом, 438 070 грн 47 коп. - заборгованість за процентами, 516 039 грн 08 коп. - пеня.

ІНФОРМАЦІЯ_1 майновий поручитель ОСОБА_7 померла, у зв'язку із чим позивачем було надіслано запити до Міжгірської нотаріальної контори із претензією про пред'явлення вимог до спадкоємців та вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Після отримання відповіді банку стало відомо, що спадкоємцем майна померлої ОСОБА_7 є ОСОБА_3

ПАТ "ВіЕс Банк" було направлено на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повідомлення-вимогу про необхідність погасити наявну у відповідача заборгованість за кредитом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "ВіЕс Банк", суд першої інстанції виходив з того, що до відповідача ОСОБА_3 як спадкоємця перейшли зобов'язання за договором іпотеки, у зв'язку із чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд зазначив, що оскільки про відкриття спадщини на майно померлої ОСОБА_7 та про те, що спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3, банк дізнався лише у серпні 2014 році й звернувся до суду за захистом порушеного права в лютому 2015 року, то відсутні підстави для застосування до даних правовідносин ст. 1281 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що реалізацію іпотечного майна слід провести за початковими цінами будинковолодіння не нижче ніж 155 188 грн, а земельної ділянки - не нижче ніж 73 793 грн 49 коп., тобто за цінами, встановленими п. 2 іпотечного договору від 14 березня 2008 року.

У решті апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

Проте повністю із висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Порядок прийняття спадщини визначений главою 87 ЦК України (435-15) .

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України (435-15) ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що він повідомив кредитора про відкриття спадщини 19 жовтня 2010 року, однак останній не дотримався шестимісячного строку пред'явлення вимоги до спадкоємця, подавши позовну заяву у лютому 2015 року, що відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавляє права вимоги кредитора.

Втім суд, вирішуючи спір, на зазначене вище уваги не звернув, не застосував до даних правовідносин норми ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема листа ПАТ "Фольксбанк" на адресу Міжгірської державної нотаріальної контори, вбачається, що станом на 18 листопада 2010 року банку було відомо про смерть майнового поручителя ОСОБА_7 При цьому у додатку до даного листа зазначена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).

У відповіді Головного управління юстиції у Закарпатській області від 29 серпня 2014 року на адресу ПАТ "ВіЕс Банк" зазначено, що 06 грудня 2010 року до Міжгірської державної нотаріальної контори надійшла претензія від 15 листопада 2010 року ПАТ "Фольксбанк" до майна померлої ОСОБА_7, яка була долучена до заведеної спадкової справи у встановленому порядку, у відповідь на яку завідувачем Міжгірської державної нотаріальної контори Олексик Л.В. було надіслано лист ПАТ "Фольксбанк" від 04 січня 2011 року.

Також завідувачем Міжгірської державної нотаріальної контори було повідомлено спадкоємця ОСОБА_3 листом від 04 січня 2011 року про претензію кредитора ПАТ "Фольксбанк", який прийняв спадщину на підставі поданої ним заяви до Міжгірської державної нотаріальної контори від 09 листопада 2010 року.

19 вересня 2012 року до Міжгірської державної нотаріальної контори надійшла повторна претензія ПАТ "Фольксбанк" від 04 вересня 2012 року, яка теж була долучена до спадкової справи, відповідь на яку було надано Міжгірською державною нотаріальною конторою 26 вересня 2012 року.

09 квітня 2012 року до Міжгірської державної нотаріальної контори втретє надійшла претензія ПАТ "Фольксбанк" від 04 квітня 2013 року, яка була долучена до спадкової справи і відповідь на яку було надано 08 травня 2013 року (а. с. 24-25).

Втім, пославшись на те, що про відкриття спадщини на майно померлої ОСОБА_7 та про те, що спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3, банк дізнався лише у серпні 2014 році та з урахуванням цього звернувся до суду за захистом порушеного права в лютому 2015 року із дотриманням строку на звернення із такими вимогами, суд не надав ніякої оцінки вищевказаним доказам.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.