Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О.,

Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, треті особи: Державна казначейська служба України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив: визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують його права, свободи, порочать честь, гідність, ділову репутацію відомості, опубліковані на офіційному інтернет сайті Міністерства внутрішніх справ України та поширені відносно нього, а саме в частині: "Також встановлено, що батько ОСОБА_7, колишній ректор міліцейського ВУЗу, генерал міліції намагався організувати втечу свого сина із країни. До цього навіть залучили гримера, аби змінити його зовнішність. Окрім цього, у будинку профспілок був знайдений його пістолет, який він отримав, будучи ще працівником міліції. Так вони намагалися вдати, що він також загинув під час пожежі."; визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують його права, свободи, порочать честь, гідність, ділову репутацію відомості, висловлені під час прес-конференції, відеозапис якої міститься на офіційному інтернет сайті МВС України, а саме в частині: "Також встановлено, що батько ОСОБА_7, колишній ректор міліцейського ВУЗу, генерал міліції намагався організувати втечу свого сина із країни. До цього навіть залучили гримера, аби змінити його зовнішність. Окрім цього, у будинку профспілок був знайдений його пістолет, який він отримав, будучи ще працівником міліції. Так вони намагалися вдати, що він також загинув під час пожежі."; визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують його права, свободи, порочать честь, гідність, ділову репутацію відомості, висловлені під час прес-конференції 19 травня 2014 року, яка відбулась у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України за участю Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5 та Голови Служби безпеки України ОСОБА_6 в частині його до подій 02 травня 2014 року в Одесі, а саме того, що він укривав свого сина ОСОБА_7 від слідства, допомагав останньому виїхати за кордон з використанням гримера для зміни його зовнішності; зобов'язати МВС України спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на офіційному інтернет сайті щодо нього, у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед ним; зобов'язати МВС України спростувати інформацію, висловлену під час прес-конференції, відеозапис якої міститься на офіційному інтернет сайті МВС України у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед ним; зобов'язати МВС України та Службу безпеки України спростувати інформацію, висловлену під час прес-конференції 19 травня 2014 року, яка відбулась у приміщенні Міністерства внутрішніх справ України, у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед ним; стягнути з МВС України та Служби безпеки України на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що поширена відносно його участі у подіях 02 травня 2014 року в Одесі інформація є недостовірною, принижує честь, гідність, ділову репутацію, фактично є звинуваченням у співучасті у злочині. Разом з тим, щодо нього не порушено кримінальної справи, він не перебуває під вартою. Оприлюднена недостовірна інформація має численні перегляди щодня та продовжує дублюватися іншими друкованими засобами масової інформації. Такі події мають наслідком його звільнення з посади ректора Інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного судута ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 277 ЦК України передбачено право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом указаної норми негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у спірній категорії справ, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК і ст. 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не підтверджено доказами опублікування на офіційному сайті МВС України, поширення відеозапису з інформацією про те, що "…батько ОСОБА_7, колишній ректор міліцейського ВУЗу, генерал міліції намагався організувати втечу свого сина із країни. До цього навіть залучили гримера, аби змінити його зовнішність. Окрім цього, у будинку профспілок був знайдений його пістолет, який він отримав, будучи ще працівником міліції. Так вони намагалися вдати, що він також загинув під час пожежі." та поширення цієї інформації керівниками МВС України й СБ України на прес-конференції 19 травня 2014 року.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про спростування неправдивих відомостей, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

За правилом ч.1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч.1 ст. 131 ЦПК, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Згідно ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

До початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження підстав позову про розповсюдження недостовірної інформації щодо нього.

Поважних причин неподання ним до суду першої інстанції роздруківок з інтернет-сайтів та компакт-диску (а.с.72-90), які в порушення вимог ст. 131 ЦПК були приєднані лише до апеляційної скарги, не навів.

За таких обставинпорушень процесуального закону щодо оцінки доказів судами не вбачається.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмова у позові за недоведеністю не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду та надати докази в підтвердження своїх вимог із дотриманням встановленого порядку надання доказів.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права, перебуває у взаємозалежності із судовим захистом гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, а в цій частині позов не доведено, судові рішення у справі залишаються без змін на підставі ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.