Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Сана", про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року,

У липні 2015 року приватне акціонерне товариство "Дніпротурист" (далі - ПрАТ "Дніпротурист") звернулося до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 лютого 2009 року між Дніпропетровським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" (далі - ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист"), правонаступником якого є ПрАТ "Дніпротурист", та товариством з обмеженою відповідальністю "Сана" (далі - ТОВ "Сана") був укладений договір підряду з ремонту покрівлі готелю "Рассвет".

21 травня 2009 року між ПрАТ "Дніпротурист", ОСОБА_3 та ТОВ "Сана" укладено договір відступлення права вимоги, згідно із яким первісний кредитор передає належне йому право вимоги оплати грошових засобів у розмірі 715 тис. грн 80 коп. за договором підряду від 26 лютого 2009 року, укладеним між первісним кредитором і боржником, а новий кредитор приймає право вимоги оплати грошових засобів, що належать первісному кредитору.

01 жовтня 2009 року між новим кредитором і боржником в особі заступника Голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, та підрядником було укладено додаткову угоду від 01 жовтня 2009 року б/н до договору від 21 травня 2009 року № 2.

Позивач зазначав, що заступник Голови правління ОСОБА_4 не мав правових повноважень на укладення оспорюваного договору та додаткової угоди до нього, оскільки діяв на підставі наказу без номера та дати (тобто такий наказ відсутній). Відповідно до п.п. 9.4, 9.5, 9.5.1 статуту ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист", в редакції, що була чинною станом на 21 травня 2009 року, Голова правління має право (за погодженням із Головою Наглядової ради акціонерного товариства) своїм наказом передавати власні повноваження (їх частину) першому заступнику, іншим особам без довіреності, однак такого погодження Наглядова рада не надавала. Крім того, довіреність № 2, зазначена в оспорюваному правочині, на підставі якої діяв ОСОБА_4, у ПрАТ "Дніпротурист" також відсутня.

Посилаючись на положення ст. ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір відступлення прав вимоги від 21 травня 2009 року № 2.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року, у задоволенні позову ПрАТ "Дніпротурист" відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ "Дніпротурист" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судами встановлено, що 26 лютого 2009 року між Дніпропетровським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" (замовник) в особі Голови правління ОСОБА_3 та ТОВ "Сана" (підрядник) в особі директора Стрюк С.А., був укладений договір підряду з ремонту покрівлі готелю "Рассвет", згідно із яким вартість робіт становить 715 тис. грн 80 коп., який згідно з п. 8.3 вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року.

21 травня 2009 року між Дніпропетровським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" в особі заступника Голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, наказу без номера та дати і довіреності № 2, з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_3, який діяв на підставі паспорта (новий кредитор), та ТОВ "Сана" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 2, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги оплати грошових засобів у розмірі 715 тис. грн 80 коп. за договором підряду від 26 лютого 2009 року, а новий кредитор приймає право вимоги оплати грошових засобів, що належать первісному кредитору.

ОСОБА_3 особисто сплатив на рахунок ТОВ "Сана" за договором відступлення права вимоги 715 тис. грн 80 коп.

Згідно із актом приймання-передачі документів за договором відступлення права вимоги від 21 травня 2009 року ТОВ "Сана" передало ОСОБА_3 договір підряду від 26 лютого 2009 року, додаткову угоду до договору підряду від 26 лютого 2009 року № 1, довідку про вартість виконаних робіт на суму 715 тис. грн 80 коп., акт приймання виконаних підрядних робіт від 05 травня 2009 року.

01 жовтня 2009 року між новим кредитором і боржником в особі заступника Голови правління ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та підрядником було укладено додаткову угоду без номера до договору від 21 травня 2009 року № 2.

Дніпропетровське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" станом на 21 травня 2009 року, як і на 01 жовтня 2009 року, діяло відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів Дніпропетровського обласного ЗАТ по туризму і екскурсіях "Дніпротурист" від 02 квітня 2008 року, зареєстрованого 15 квітня 2008 року, зі змінами, державну реєстрацію яких проведено 29 квітня 2009 року.

ОСОБА_4 працював заступником голови правління ЗАТ по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" на підставі наказу від 01 квітня 2002 року № 16 К.

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ "Дніпротурист" просило визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 21 травня 2009 року у зв'язку із тим, що він був укладений неуповноваженою на це особою - ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Дніпротурист", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску ПрАТ "Дніпротурист" строку позовної давності, на порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України застосував строк позовної давності, не навівши при цьому правових висновків щодо обґрунтованості позову.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд на зазначене також уваги не звернув, на порушення вимог статей 315, 316 ЦПК України не усунув допущені порушення суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.