Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового слідства та суду, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2014 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що у 2003 році у відношенні її чоловіка ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ст. 143 ч. 2 КК України.

У 2004 році постанова про порушення кримінальної справи була скасована.

У 2005 році слідчий Малиновського РВ м. Одеси Афанасьева Л.В. пред'явила обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 143 ч. 2 КК України.

29 вересня 2005 року слідчий Афанасьева Л.В. порушила відносно позивача та її доньки кримінальну справу за ч. 2 ст. 143 КК України.

27 серпня 2012 року слідчим Малиновського РВ м. Одеси Колос Ю.В. винесено постанову про припинення кримінальної справи відносно позивача по п. 2 ст. 6 ст. 213 КПК України.

Таким чином, вона з 29 вересня 2005 року по 27 серпня 2012 року, а саме протягом 6 років 11 місяців, знаходилася під слідством та судом на підписці про невиїзд. За роки знаходження під слідством та судом значно погіршився стан її здоров'я, постраждав її авторитет та ділова репутація. За освітою позивач бухгалтер та не мала змоги працевлаштуватися за спеціальністю, оскільки їй відмовляли в працевлаштуванні з причин її знаходження під судом та слідством.

Позивач вважає, що розмір компенсації за завдану їй моральну шкоду повинен становити подвійний розмірі мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць знаходження під слідством та судом, що становить 190 402 грн. Крім того, позивач вважає, що їй повинен бути відшкодований заробіток, який вона втратила внаслідок незаконних дій по відношенню до неї. Її втрати становлять не менше одного розміру мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць знаходження позивача під слідством та судом, що становить 95 201 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача завдану їй незаконними діями органів слідства моральну шкоду у розмірі 95 201 грн, а також втрачений заробіток у розмірі 95 201 грн, а всього 190 402 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2014 року рішення місцевого суду змінено, скасовано у частині стягнення втраченого заробітку, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року у частині, яка залишена без змін рішенням апеляційного суду та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2014 року, оскільки вони законні та обґрунтовані.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в результаті розслідування незаконно порушеної кримінальної справи позивачу було незаконно пред'явлено обвинувачення в скоєні злочину передбаченого ст. 143 ч. 2 КК України (в редакції 1960 p.). Отже, відповідно до зазначеної норми матеріального права, позивачу підлягає відшкодуванню нанесена незаконними діями слідчих органів шкода. Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) з 01 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 147 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач незаконно перебувала під слідством та судом з 29 вересня 2005 року по 27 серпня 2012 року, а саме: протягом 6 років 11 місяців, що складає 83 місяці.

За роки знаходження під слідством та судом значно погіршився стан здоров'я позивача, постраждав її авторитет та ділова репутація.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачу повинна бути відшкодована нанесена їй моральна шкода у розмірі 95 201 грн, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати щомісячно (83 місяці х 1 147 грн).

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року у частині, яка залишена без змін рішенням апеляційного суду та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.