6-42885св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 20.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року,

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе за договором кредиту від 26 жовтня 2007 року зобов'язання щодо своєчасного й повного його повернення, унаслідок чого у неї перед банком виникла заборгованість у розмірі 27 254 грн 06 коп. яка підлягає стягненню на користь банку.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 254 грн 06 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов банку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з вини відповідача виникла кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з підстав його протиріччя й невідповідності матеріалам справи.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 26 жовтня 2007 року ПАТ "Дельта Банк" (правонаступник ТОВ КБ "Дельта") уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 001-15101-261007 шляхом підписання договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, а також анкети позичальника.

Відповідно до умов анкети позивальника (а.с. 9), строк дії наданої відповідачеві кредитної картки визначено у 12 місяців.

Згідно з умовами вказаного договору (п. 1.3.) банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 30 000,00 грн та на день укладання кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 4 000,00 грн.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що моментом надання банком кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів позичальника.

Договором також передбачено, що держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або Овердрафтом і процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом.

З наданого банком розрахунку (а.с. 14) вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 здійснено у серпні 2009 року в розмірі 456 грн 28 коп.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору у останньої перед банком виникла заборгованість, яка станом на 5 листопада 2012 року складала 27 254 грн 06 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як випливає із п. 1.4 договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 жовтня 2007 року, кредитування

рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання

попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Проте суди у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, доводів та заперечень відповідача, зокрема щодо строку дії картки протягом 12 місяців з часу її видачі (а.с. 9) та щодо здійснення останнього платежу відповідачем у серпні 2009 року й звернення банку до суду з позовом у січні 2013 року, належним чином не перевірили; не дослідили укладений між сторонами кредитний договір, а також наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_3, не з'ясували, за який період стягується заборгованість, унаслідок чого не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, унаслідок розгляду справи у відсутність відповідача, допущена суттєва неповнота у з'ясуванні дійсних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного її вирішення.

Крім того, апеляційний суд не дав оцінки тому, що в матеріалах справи на а.с. 82 (апеляційна скарга - а.с. 57-60) знаходиться копія кредитного договору № 002-15044-231106 від 23 листопада 2006 року, укладеного між ТОВ "КБ "Дельта" та ОСОБА_3, відповідно до якого банком надано позичальнику кредит на суму 5 759 грн., не дослідив вказаний договір як доказ та не зазначив про неможливість визнання такого договору доказом у справі, яка розглядається.

Таким чином, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової

палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до суду першої інстанції.