Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І. , - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2014 року до досягнення старшою дитиною ОСОБА_8 повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 50 грн на кожну дитину щомісячно, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками з якого погодився й апеляційний суд, виходив з можливості відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

Водночас, апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив, що судом вірно визначено розмір аліментів у процентному відношенні, а не в твердій грошовій сумі, оскільки суд розглядає справу в межах доводів позовної заяви.

Проте повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладений шлюб, зареєстрований Довговільською сільською радою Володимирецького району Рівненської області, актовий запис № 01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 6,7).

Судами встановлено, що сторони у справі проживають окремо, неповнолітні діти проживають разом з матір'ю, матеріальної допомоги на їх утримання відповідач в добровільному порядку не надає.

Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі частки від заробітку, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її розгляду, не надав належної оцінки наявним у справі доказам в їх сукупності, зокрема, розглянувши справу за відсутності відповідача, не з'ясував чи має відповідач стабільний регулярний заробіток, що в силу положень ст. 183 СК України дає підстави для визначення розміру аліментів саме у частці від його доходів, проте таких даних матеріали справи не містять. Суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, взявши до уваги лише доводи позивача та не обґрунтувавши належним чином своїх висновків.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду без змін. Зазначаючи про те, що суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу зобов'язання суду першої інстанції визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог у відповідності до принципу диспозитивності, а вказана вимога позивачем не заявлялась, залишив поза увагою положення ст.ст. 183, 184 СК України щодо визначення розміру аліментів.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач ніде не працює, не має постійного доходу, згоден надавати матеріальну допомогу, але в розмірі 50 грн щомісячно на кожну дитину.

Оскільки мінливий і нерегулярний дохід платника аліментів є підставою для визначення їх розміру у твердій грошовій сумі, отже висновок суду про визначення розміру аліментів у частці всіх видів доходу відповідача в цій частині є помилковим.

Колегія суддів вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати зазначене та вирішити справу з урахуванням викладених обставин.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.