Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року,

У травні 2012 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси і кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з уточненим під час розгляду справи позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу 88/100 часток нежитлової будівлі АДРЕСА_1, укладений 27 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" мотивувало тим, що вказаний договір не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 55 Закону України "Про нотаріат", п. 38 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року (z0283-04) , Положенню про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 9 червня 1999 року (z0364-99) , оскільки його було укладено й посвідчено за наявності заборони на відчуження та за наявності арешту нерухомого майна, яке було предметом договору, накладеного на підставі ухвали Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2010 року у забезпечення позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, оскаржуваний договір укладено між батьком -

ОСОБА_3, та донькою - ОСОБА_4, які достовірно знали про арешт спірного майна, накладений на підставі ухвали суду.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2014 року у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2014 року скасовано, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 88/100 часток нежитлової будівлі АДРЕСА_1, укладений 27 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 червня 2014 року, що було помилково скасовано.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 8 лютого 2011 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 696 019 грн 88 коп. та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2010 року, якою було накладено арешт на належні ОСОБА_3 нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 та на земельну ділянку, на якій він розташований.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2010 року була задоволена заява ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про забезпечення позову та накладено арешт на все належне ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 майно.

Ухвалою того ж суду від 31 серпня 2010 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту належного ОСОБА_3 майна, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2014 року вказана ухвала міськрайонного суду скасована й питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції, який ухвалою від 2 червня 2014 року відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його заяви про скасування арешту належного йому майна, накладеного на підставі ухвали від 10 серпня 2010 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2011 року, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила 88/100 часток нежитлової будівлі АДРЕСА_1.

За правилами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

За своєю природою заходи забезпечення позову в цивільному процесі мають тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання судового акта, яким закінчується вирішення спору по суті. У разі відмови в позові, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням (ч. 6 ст. 154 ЦПК України).

Таким чином, установивши, що на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27 січня 2011 року, відповідно до ухвали суду від 10 серпня 2010 року існувала заборона на відчуження цього майна, а відтак - ОСОБА_3 не мав права відчужувати спірну нерухомість, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вимогам закону та визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Також, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, про те, що укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу зачіпаються законні права та інтереси позивача, як кредитора продавця майна, якому надано право задовольнити свої вимоги за рахунок належного боржнику майна, що надає право банку оскаржити вказаний договір.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_4 доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.