6-4860св15 Про витребування майна із чужого незаконного володіння - 20.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса", третя особа - Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Одеса", про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2015 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" (далі - ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса"), третя особа - КП "Міжнародний аеропорт "Одеса", про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 28 травня 2013 року між ним та ТОВ "Авіакомпанія Украеро" було укладено договір купівлі-продажу повітряного судна Як-40, заводський номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, з установленим авіадвигуном, 1991 року випуску, з бортовою аптечкою та повним комплектом технічної документації.

Даний факт підтверджується копіями вищезазначеного договору, актом прийому-передачі від 28 травня 2013 року № 1, квитанціями прибуткового касового ордера.

Крім цього, позивач указував на те, що у нього з директором КП "Міжнародний аеропорт "Одеса"" була досягнута усна домовленість про можливість перебування придбаного літака на території аеропорту, у зв'язку із чим позивач мав вільний доступ до власного літака на території аеропорту.

У зв'язку зі змінами в організації Міжнародного аеропорту "Одеса" та поділі його на її КП "Міжнародний аеропорт "Одеса" та ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" було вилучено у ОСОБА_3 пропуск на територію аеропорту, чим відповідач без будь-яких попереджень перешкодив йому доступ до власного повітряного судна Як-40.

Після цих подій позивачу було запропоновано укласти договір оренди майна для зберігання повітряного судна, однак з цією пропозицією він не погодився та звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведені факти вибуття повітряного судна з його володіння, знаходження його в натурі у відповідача.

Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлено, що 28 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Авіакомпанія Украеро" було укладено договір купівлі-продажу повітряного судна Як-40, заводський номер НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, з установленим авіадвигуном, з бортовою аптечкою та повним комплектом технічної документації.

Згідно з п. 6.2 договору купівлі-продажу покупець проводить прийом повітряного судна за кількістю в аеропорту м. Одеса, про що складається акт здачі-приймання.

Відповідно до додатка 1 до договору від 28 травня 2013 року № 2805-2013 сторони договору підписали вказаний документ, зазначивши, що вартість повітряного судна складає 80 тис. грн, у тому числі ПДВ.

Судами встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу вказаного повітряного судна це повітряне судно вже зберігалося в аеропорту м. Одеси, де і відбулася його передача від колишнього власника до ОСОБА_3

Згідно з довідкою ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" від 17 квітня 2014 року № 02-579 на балансі ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" з моменту створення підприємства по теперішній час відсутнє таке майно, як спірне повітряне судно Як-40.

Також судами встановлено, що повітряне судно Як-40 практично в повному обсязі демонтовано та вивезено з території ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" для подальшої реалізації, однак на території відповідача залишився фюзеляж, тобто корпус повітряного судна.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_3 мав доступ до придбаного ним повітряного судна на підставі перепустки 0187, виданої КП "Міжнародний аеропорт "Одеса", однак на даний час перепустку вилучено.

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що є власником вказаного майна, однак відповідач добровільно майно не віддає, тому просив витребувати майно із чужого незаконного володіння у порядку ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин суд у порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України (1618-15) на вказане уваги не звернув та не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Залишаючи без змін вказане рішення суду першої інстанції у порушення ст. 303 ЦПК України, на вказане уваги не звернув і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.