Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Журавель В.І., Червинської М.Є.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору неукладеним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року,

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 3 серпня 2006 року у розмірі 3 036,33 дол. США, що еквівалентно 24 260 грн 24 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 3 серпня 2006 року відповідач заповнив заяву, яка разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Згідно із цим договором ОСОБА_3 були надані кредитні кошти у розмірі 2 тис. дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте відповідач своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів не дотримався, у зв'язку із чим станом на 31 серпня 2013 року його заборгованість складає 3 036,33 дол. США, що включає в себе заборгованість за кредитом - 1 521,74 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 310,40 дол. США, штраф (фіксована частина) - 62,58 дол. США, штраф (процентна складова) - 141,61 дол. США.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому просить визнати кредитний договір від 3 серпня 2006 року неукладеним.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що спосіб вчинення договору, з приводу якого виник спір, не відповідає вимогам кредитних договорів, у зв'язку із чим вважає, що само по собі заповнення заяви-анкети не достатньо для виникнення між сторонами правовідносин із кредитування.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 3 036,33 дол. США, що еквівалентно 24 260 грн 24 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір виходив із того, що сторони уклали кредитний договір відповідно до вимог цивільного законодавства, відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, а тому наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості. Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що такий строк позивачем не пропущено, оскільки відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що 3 серпня 2006 року відповідач заповнив заяву, яка разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Згідно із цим договором відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 2 тис. дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, дата відкриття рахунку по якій є 9 серпня 2006 року та строк дії до серпня 2009 року. Базова процентна ставка за кредитом на момент підписання договору становить 1,83% із розрахунку 360 днів.

Із розрахунку заборгованості за вищевказаним договором вбачається, що станом на 31 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 3 036,33 дол. США та складається з: 1 521,74 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 310 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: 62,58 дол. США - штраф (фіксована частина) та 141,61 дол. США - штраф (процентна ставка).

Відповідачем останній платіж у рахунок погашення заборгованості було здійснено 11 листопада 2011 року і у зв'язку з наявною сумою простроченої заборгованості та в силу положень договору вказана сума була зарахована в рахунок погашення прострочених відсотків по кредиту.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 перестав виконувати зобов'язання з сплати щомісячних платежів з вересня 2006 року (а.с. 4-6), апеляційний суд вірно взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 про те, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

При цьому, встановивши, що останній платіж зі сплати заборгованості за кредитним договором відповідачем був здійснений 11 листопада 2011 року, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 315 ЦПК України не встановив, чи свідчить зазначена дія відповідача про визнання ним свого боргу та про переривання позовної давності відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Посилання апеляційного суду на те, що визнання боржником основного боргу, не може вважатись перериванням перебігу строку позовної давності за вимогами щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафів, не заслуговують на увагу, оскільки статтею 264 ЦК України не конкретизовано, який саме із складових боргу має визнати відповідач для її застосування.

Ураховуючи зазначене, рішення апеляційного суду в частині вирішення первісного позову не може залишатись в силі, допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року в частині позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.