Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф., суддів: Червинської М.Є., Черненко В.А., Журавель В.І., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилався на те, що з 1993 року по 2012 рік позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Посилаючись на те, що за час шлюбу ними було набуто спірне майно і дійти згоди про його поділ сторони не можуть, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_7 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, з урахуванням їх уточнень, посилалась на те, що позивач вказав не все майно, що було набуте ними спільно, а тому, доповнивши перелік майна, яке підлягає поділу, просила суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, загальною площею 53,5 кв.м, вартістю 278140,00 грн, земельну ділянку для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради, площею 0,0513 га, вартістю 40470,00 грн, земельну ділянку для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради, площею 0,0506 га, вартістю 39 920,00 грн, квартиру по АДРЕСА_1, вартістю 504526,00 грн, транспортні засоби - причіп марки "ПР Самро", 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 147856,00 грн; "Даф 95 ХФ 480", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 155940,00 грн; "Опель Корса", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 40500,00 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, на 1/2 ідеальну частину квартири по АДРЕСА_1, на земельну ділянку для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради, площею 0,0506 га, вартістю 39920,00 грн, на автомобіль "Даф 95 ХФ 480", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 155940,00 грн, а всього на загальну суму 195860,00 грн.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, на 1/2 ідеальну частину квартири по АДРЕСА_1, на земельну ділянку для ведення садівництва на території Рясне-Руської сільської ради, площею 0,0513 га, вартістю 40470,00 грн, причіп марки "ПР Самро", 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 147856,00 грн; "Опель Корса", 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 40500,00 грн, а всього на загальну суму 228826,00 грн.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року визнано неподаною та повернено апелянту.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною 2 статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2014 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків скарги, а саме - доплати судового збору на суму в розмірі 1362,00 грн.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року ОСОБА_6 не виконані, хоча вказану ухвалу 04 грудня 2014 року апелянтом отримано.

Однак, вказаний висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 04 грудня 2014 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року отримано ОСОБА_9, сином апелянта.

При цьому, із матеріалів доданих до касаційної скарги вбачається, що з 24 листопада 2014 року по 07 грудня 2014 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Моршинській міській лікарні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3299 від 07 грудня 2014 року.

Також, із довідки ДП "СКК "Моршинкурорт" № 29 від 30 грудня 2014 року вбачається, що з 08 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року ОСОБА_6 проживав у відділенні "Санаторій "Черемош" ДП "СКК "Моршинкурорт".

Враховуючи зазначене, висновки суду апеляційної інстанції відносно того, що ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року отримано 04 грудня 2014 року апелянтом (ОСОБА_6.) є передчасними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про можливість скасування апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року з підстав, передбачених статтею 342 ЦПК України, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження і забезпечення права ОСОБА_6 на доступ до правосуддя.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.