Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Журавель В.І., Червинської М.Є.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", треті особи: профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, про визнання наказу незаконним та скасування наказу за касаційною скаргою державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказом директора Іллічівського морського торговельного порту № 110 від 19 лютого 2014 року "Про зміни в організації виробництва і праці служби побуту" з 1 червня 2014 року створено структурний підрозділ "Відділ побуту" та ліквідовано структурний підрозділ "Служба побуту", у якому вона працювала, а наказом від 3 липня 2014 року № 322-О без її згоди її постійно переміщено художником-оформлювачем відділу побуту з оплатою за штатним розкладом та з 32-годинним робочим тижнем. У зв'язку з цим, у липні 2014 року їй була виплачена заробітна плата за 80 % робочого часу, незважаючи на те, що вона працювала повний робочий час та знаходилась на робочому місці.

З урахуванням викладеного позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати зазначений наказ незаконним та скасувати його.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Наказ директора Іллічівського морського торговельного порту від 3 липня 2014 року № 322-О в частині постійного переміщення ОСОБА_3 художником-оформлювачем відділу побуту з оплатою за штатним розкладом та з 32-годинним робочим тижнем визнано незаконним та скасовано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Іллічівський морський торговельний порт", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем було допущено порушення вимог трудового законодавства, та конституційних положень, оскільки переміщення позивачки відбулося без її згоди, а використання примусової правці заборонено законом, тому зазначений наказ про таке переміщення вважав незаконним.

Апеляційний суд погодився з такими висновками. При цьому також зазначив про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів скарги, які, як вважав, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що наказом директора Іллічівського морського торговельного порту № 110 від 19 лютого 2014 року "Про зміни в організації виробництва і праці служби побуту" з 1 червня 2014 року створено структурний підрозділ "Відділ побуту" та ліквідовано структурний підрозділ "Служба побуту", з яким 24 лютого 2014 року ознайомлена ОСОБА_3 3 квітня 2014 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про зміну істотних умов праці, остання не погодилася з роботою на нових умовах. Наказом директора Іллічівського морського торговельного порту від 3 липня 2014 року № 322-О ОСОБА_3 постійно переміщено художником-оформлювачем відділу побуту з оплатою за штатним розкладом та з 32-годинним робочим тижнем. Режим роботи - денний з п'ятиденним робочим тижнем.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже зі змісту зазначеної норми вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-59 цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" посилалося на те, що у них відбулися зміни в організації виробництва на виконання Закону України від 4 березня 2013 року "Про морські порти України" (4709-17) , який набрав чинності 13 червня 2013 року та відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів України і Міністерства інфраструктури України, які передбачали проведення реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Іллічівський морський торговельний порт" і встановлення неповного робочого часу відбулося у відповідності з ч. 3 ст. 32, ст. 56 КЗпП України. При цьому оплата роботи проводиться відповідно до розміру виконаної роботи і це не є зменшенням встановленої заробітної плати, а встановлення неповного робочого дня у порядку зміни істотних умов праці не потребує погодження з профспілковим органом.

Разом з тим, новий штатний розпис відділу побуту було складено та затверджено на виконання протоколу від 13 березня 2014 року спільної наради з профспілками. Переміщення не потребує згоди працівника, якщо воно здійснюється згідно зі ст. 32 КЗпП України.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зазначене не врахував, належним чином не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не навів мотивів відхилення зазначених доводів і дійшов передчасного висновку про порушення відповідачем чинного законодавства при переміщенні ОСОБА_3 та зміні істотних умов.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.