Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року,

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_6 укладений договір про надання споживчого кредиту № 311236492000, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 40 995 дол. США, який зобов'язалася повернути у повному обсязі в термін до 16 жовтня 2037 року або достроково зі сплатою 12,90 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором 23 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. та зареєстрований за № 4674, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв. м, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 жовтня 2007 року приватний нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. та зареєстрованого за № 4568.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк").

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 311236492000 та договором іпотеки від 23 жовтня 2007 року б/н, в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідачка неналежно виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 56 068,21 дол. США.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладений договір про надання споживчого кредиту № 311236492000, за яким відповідачка отримала кредит в сумі 40 995 дол. США, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в термін до 16 жовтня 2037 року або достроково зі сплатою 12,90 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором 23 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки від 23 жовтня 2007 року б/н, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 467, за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв. м та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4568.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк".

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Також судами встановлено, що через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у відповідачки згідно з довідкою-розрахунком від 22 листопада 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 56 068,21 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 22 листопада 2013 року становить 448 153 грн 20 коп., яка складається з: 38 716,50 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 309 460 грн 98 коп., - заборгованість за кредитом; 17 351,71 дол. США, що згідно з курсом НБУ - 138 692 грн 22 коп., - заборгованість за процентами за користуванням кредитом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачкою отримано споживчий кредит в іноземній валюті, нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є єдиним місцем проживання позичальника, її неповнолітньої дитини, згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕО" від 16 червня 2014 року вих. № 3180, площа квартири становить 38 кв. м, у власності останніх не має іншого нерухомого майна, а тому на підставі пп. 1, пп. 2 п. 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (далі - Закон № 1304-VII (1304-18) ) підстав для задоволення позову не має.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону № 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 Закону № 1304-VII передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII (1304-18) мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 6-46цс15.

Суди попередніх інстанцій не врахували того, що мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання та не звільняє від виконання зобов'язання, а є лише відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Так, матеріали справи не містять даних про те, що відбувся перехід прав вимоги за іпотечним договором від 23 жовтня 2007 року б/н від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк", на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не перевірили вказаних обставин.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами як першої, так і апеляційної інстанцій фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, у свою чергу, призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.