Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на грошові кошти, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину та поділ майна,

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на грошові кошти.

Третя особа у справі, ОСОБА_4, колишня дружина ОСОБА_6, звернулася до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності.

ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 - онуки ОСОБА_6, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину та поділ майна.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 8 квітня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_6 у період з 11 листопада 2011 року до 10 жовтня 2013 року, до дня смерті останнього.

Встановлено факт, що зазначеною у заповідальному розпорядженні, у заяві № SAMAB-01000001102813 на оформлення внеску "Стандарт, 12 міс." від 22 березня 2013 року та договорі № SAMAB-01000001102813 на оформлення внеску "Стандарт, 12 міс." від 22 березня 2013 року, як "дружина ОСОБА_2" є ОСОБА_2

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 грошові кошти з усіма процентами та компенсаціями, розміщені в ПАТ "Банк Русский Стандарт" на рахунку НОМЕР_1, відкритого 27 березня 2013 року на ім'я ОСОБА_6

Визнано право власності ОСОБА_2 на Ѕ частку грошових коштів з усіма процентами та компенсаціями, розмішених в ПАТ "Банк Русский Стандарт" на рахунку НОМЕР_1, відкритого 27 березня 2013 року на ім'я ОСОБА_6

У решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2014 року резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року доповнено: зазначено суму грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Руский Стандарт", відкритого 27 березня 2013 року на ім'я

ОСОБА_6, яку визнано сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та визнано право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на Ѕ частину відповідних коштів - 25 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2015 року разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.

Клопотання підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження, вказані заявником, є поважними.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно давши оцінку зібраним у справі доказам, дійшов висновку про можливість встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у період з 11 листопада 2011 року до 10 жовтня 2013 року, оскільки від встановлення вказаного факту у позивача виникає право на поділ майна, яке є спільною сумісною власністю осіб, що перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Зазначений висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, якими встановлено, що як позивач у справі, так і ОСОБА_6 протягом вказаного періоду в інших шлюбах не перебували, мешкали разом за постійним місцем проживання чоловіка. На підтвердження наявності спільного побуту, ведення сумісного господарства та наявності єдиного бюджету позивачем надано заяву та договір банківського вкладу, де ОСОБА_6 при оформленні договору депозиту, визначаючи спадкоємця на випадок смерті, вказав ОСОБА_2, визначивши ступень споріднення, як дружина.

Суди обґрунтовано вважали, що наведене дає підстави стверджувати, що відносини, які склались між зазначеними особами, мали довготривалий характер та були спрямовані на створення сім'ї.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові про визнання її спадкоємцем четвертої черги та зміну черговості у спадкуванні, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

Право на визнання спадкоємцем четвертої черги, згідно із положеннями ст. 1264 ЦК України, можливо тільки у разі, якщо особа проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки факт проживання позивача із ОСОБА_6 однією сім'єю доведений тільки у період з 11 листопада 2011 року до 10 жовтня 2013 року і складає менше п'яти років, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Крім того, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 1259 ЦК України щодо права на спадкування зі спадкоємцями тієї черги, які мають право на спадкування, оскільки за наслідками судового розгляду не встановлено обов'язкових умов для цього, а саме: опікування спадкодавця протягом тривалого часу; матеріальне забезпечення, надання допомоги у зв'язку з безпорадним станом.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, та третьої особи у справі, ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що звернення вказаних осіб до суду є передчасним, оскільки ними не вирішувалося питання щодо визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 у визначеному законом порядку, шляхом звернення до нотаріальної контори із завами про прийняття спадщини, позивачами не отримано відмову нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваної судової ухвали убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеної судової ухвали.

Керуючись ст. ст. 325, 328 ЦПК України,

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2015 року.

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на грошові кошти, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину та поділ майна.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.