6-8253св15 Про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі - 20.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Пульс-Агро" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою приватного підприємства "Пульс-Агро" на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Пульс-Агро" (далі - ПП "Пульс-Агро") про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,53 га, що знаходиться на АДРЕСА_1.

03 січня 2011 року між нею та ПП "Пульс-Агро" було укладено договір оренди землі № 3, за умовами якого вона передала в оренду ПП "Пульс-Агро" належну їй на праві приватної власності земельну ділянку строком на 15 років. Зазначений договір був зареєстрований у відділ, Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 жовтня 2011 року ЗАІ № 232120004001171.

Зазначала, що відповідно до п. 11 договору від 03 січня 2011 року орендна плата вноситься у строки з 15 серпня по 15 жовтня поточного року. Вказуючи, що відповідачем систематично порушуються умови укладеного договору щодо своєчасної сплати за оренду землі, позивачка просила стягнути з ПП "Пульс-Агро" на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за 2012-2014 роки у сумі 5 513 грн. 97 коп. та розірвати договір оренди землі № 3 від 03 січня 2011 року, який укладений між нею та ПП "Пульс-Агро".

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Пульс-Агро" на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 761 грн.

Стягнуто з приватного підприємства "Пульс-Агро" на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн, що загалом становить 1443 грн 60 коп.

Розірвано договір оренди землі № 3, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Пульс-Агро", зареєстрований у Відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 жовтня 2011 року ЗАІ № 232120004001171.

У касаційній скарзі ПП "Пульс-Агро" просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем систематично порушувалися права позивачки на своєчасне отримання орендної плати, в зв'язку з чим є всі підстави для стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого за рішенням Веселівської селищної ради від 28 грудня 2001 року, на земельну ділянку АДРЕСА_1.

03 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП "Пульс-Агро" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований 26 жовтня 2011 року у відділі Держкомзему Веселівського району Запорізької області, про що у Державному реєстрі вчинено запис № 232120004001171, строком на 15 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3 053 грн, або в натуральній формі: зерна 3 тонни, соняшника 200 кг, соломи 2 тонни, обробка присадибної ділянки - плата тільки за дизтопливо та заробітну плату механізатору (по мірі необхідності), обрядові послуги.

Відповідно до п. 38 вказаного договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін: за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, внаслідок невиконанням другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Як на підставу для розірвання договору, позивачка посилалась на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати починаючи з 2012 року по 2014 рік.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі", та умов договору, зокрема і в разі несвоєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, в розумінні вищевказаних норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди може бути лише систематична несплата орендної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка є обов'язковою у правозастосуванні судами.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 11 договору оренди зазначеної земельної ділянки, укладеного 03 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП "Пульс-Агро", встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно в термін з 15 серпня по 15 жовтня поточного року.

При цьому із матеріалів справи також вбачається, що з позовом до суду про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі позивачка ОСОБА_1 звернулася у вересні 2014 року, в той час, як останній термін розрахунку за спірним договором - 15 жовтня 2014 року.

Також суди не надали належної оцінки суттєвим обставинам справи, зокрема, довідці Міністерства доходів і зборів України Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області № 2001/10/08-05-17-113 від 07 листопада 2014 року згідно з якою відповідачем було сплачено ОСОБА_1 орендну плату за оренду зазначеної земельної ділянки за 4 квартал 2012 році у розмірі 6106 грн, з них 915 грн 90 коп. утримано та перераховано до бюджету як податок з доходів фізичних осіб; за 4 квартал 2013 року - 5360 грн, з них 804 грн утримано та перераховано до бюджету податків з доходів фізичних осіб за 2014 рік.

Таким чином, вирішуючи справу, суди дійшли передчасного висновку про те, що відповідачем саме систематично порушувалися права позивачки на своєчасне отримання орендної плати.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Пульс-Агро" задовольнити частково.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.