Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П., суддів: Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Нагорняка В.А., Маляренка А.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 25 липня 1997 року передала в борг відповідачці 6 450 доларів США, які ОСОБА_7 зобов'язувалася повернути до 15 серпня 1997 року.

09 липня 2000 року відповідачкою було написано розписку про те, що отримані за вищевказаним договором позики кошти вона зобов'язується повернути до 01 січня 2001 року.

Пізніше ОСОБА_7 було написано ще одну розписку, в якій відповідачка зазначала про те, що всю суму коштів зобов'язується повернути до 15 вересня 2003 року.

Позивачка, посилаючись на те, що ОСОБА_7 гроші не повернула, чим також завдала їй моральної шкоди, просила стягнути з відповідачки 6 450 доларів США боргу та 20 тис. грн компенсації завданої моральної шкоди.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 6 450 доларів США боргу за договором позики та 715 грн 55 коп. сплаченого судового збору, а в решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року вищезазначені рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 97 947 грн 27 коп., що за офіційним курсом Національного банку України на час розгляду справи еквівалентно 6 450 доларам США, та 715 грн 55 коп. сплаченого судового збору, а в решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2015 року розгляд справи апеляційним судом було відкладено на 03 лютого 2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін (а. с. 191).

03 лютого 2015 року апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 за її відсутності.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_7 посилається на те, що не була належним чином повідомлена про дату судового засідання апеляційного суду, що суттєво вплинуло на її права та обов'язки, а також на реалізацію нею процесуальних прав у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України (1618-15) .

Про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка. Належне повідомлення про дату судового засідання є конституційною гарантією права на судовий захист, дотриманням положень ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_7 отримала судову повістку про дату та час проведення судового засідання, яка була вручена 16 січня 2015 року.

Однак із судової повістки, доданої до касаційної скарги, вбачається, що дата судового засідання призначена на 13 лютого 2015 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого існують відомості щодо неналежного повідомлення про час та дату проведення судового засідання, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду, не врахував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року.

З урахуванням викладеного рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.