6-4361св15 Про звернення стягнення на заставне майно, та за зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття обтяжень - 20.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на заставне майно; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття обтяжень, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2015 року,

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 23 січня 2008 року ОСОБА_4 отримав у ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі 22 082,47 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_4 23 січня 2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого останній передав в заставу банку автомобіль NISSAN, модель - Х-Тrаіl, 2003 року випуску, р.н. НОМЕР_1 (далі - автомобіль), що належав на праві власності заставодавцю. Останній своїх кредитних зобов'язань не виконав та станом на 03 січня 2014 року його заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2008 року становить 67 408,42 доларів США. В порушення умов договору застави та без згоди банку ОСОБА_4 реалізував заставний автомобіль ОСОБА_3 На підставі вищенаведеного просив вилучити у ОСОБА_3 та передати у заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" предмет застави - вказаний автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль.

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що автомобіль NISSAN, був придбаний нею 05 жовтня 2013 року у ОСОБА_5, який на момент реалізації автомобіля являвся його власником. 05 жовтня 2013 року даний автомобіль знятий з обліку для реєстрації, на її ім'я видано свідоцтво про реєстрацію. Оскільки на момент придбання автомобіля та на момент пред'явлення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна жодних обтяжень відносно вищезазначеного автомобіля не було, просить визнати її добросовісним набувачем транспортного засобу та залишити автомобіль в її власності, зняти всі обмеження щодо реалізації її права власності на цей автомобіль.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2015 року, в задоволенні позовів ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що на час придбання ОСОБА_3 автомобіля не було відомостей про обтяження спірного рухомого майна, а ПАТ КБ "ПриватБанк" після закінчення терміну дії обтяження 24 січня 2013 року, повторно обтяження спірного автомобіля не зареєстрував. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що ОСОБА_3 на момент розгляду справи є власником спірного автомобіля, а тому підстави додатково визнавати судом її добросовісним набувачем відсутні.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

Установлено, що 23 січня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 22 082,47 доларів США зі сплатою 9 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 22 січня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 січня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 23 січня 2008 року уклали договір застави рухомого майна (надалі - договір застави), згідно якого останній передав в заставу банку автомобіль NISSAN, модель - Х-Trаіl, 2003 року випуску, р.н. НОМЕР_1, що належав на праві власності заставодавцю.

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 36653030, наданого Дніпропетровською філією державного підприємства "Інформаційний центр" МЮ України від 26 червня 2012 року, 24 січня 2008 року під записом 2 було зареєстровано приватне обтяження - застава рухомого майна: автомобіля NISSAN із забороною відчуження об'єкта обтяження, підстава обтяження - договір застави від 23 січня 2008 року, відомості про обмеження - заборонено відчужувати. Термін дії обтяження - до 24 січня 2013 року.

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості за кредитом, станом на 03 січня 2014 року має заборгованість у розмірі 67 408,42 доларів США.

Автомобіль NISSAN був придбаний ОСОБА_3 05 жовтня 2013 року у ОСОБА_5, який згідно з технічним паспортом НОМЕР_3 від 25 вересня 2008 року на момент реалізації автомобіля був власником даного транспортного засобу.

08 жовтня 2013 року 1-ВРЕР УДАІ УМВС в Тернопільській області зареєстровано за ОСОБА_3 автомобіль NISSAN з присвоєнням реєстраційного номеру НОМЕР_2.

На запит ОСОБА_3 20 березня 2014 року приватним нотаріусом надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого інформація щодо предмета обтяження в державному реєстрі відсутня.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 07 квітня 2014 року, наданого Тернопільською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України щодо реєстру обтяжень рухомого майна боржника ОСОБА_4, інформація щодо обтяження автомобіля марки NISSAN в Державному реєстрі з 2010 року відсутня.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, який долучено до справи, застава спірного автомобіля за договором застави від 23 січня 2008 року зареєстрована в реєстрі 24 січня 2008 року терміном дії до 24 січня 2013 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу".

Пунктом 6.2.20 кредитно-заставного договору від 23 січня 2008 року встановлено заборону на відчуження предмету застави без письмової згоди заставодержателя (банку).

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 13 вказаного Закону зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому ст. 9 цього Закону, або з інших підстав. У разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за ініціативою боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов'язаний зареєструвати відповідну зміну відомостей про обтяження протягом п'яти днів із дня отримання від боржника письмового повідомлення про таку зміну відомостей. Якщо таке повідомлення не було отримане обтяжувачем, він не несе відповідальності за відсутність реєстрації зміни відомостей про обтяження.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

У силу ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Проте всупереч вимогам статей 212 - 214, 303 ЦПК України апеляційний суд, перевіряючи законність рішення місцевого суду, не встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають значення для справи, зокрема не встановив дати укладення правочину, на підставі якого ОСОБА_5 набув права власності на спірний автомобіль; не перевірив доводи банку з приводу цього, про те, що ОСОБА_5 автомобіль був відчужений під час наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, та без письмової згоди банку на вчинення такого правочину ОСОБА_4, тобто всупереч умовам кредитно-заставного договору.

Таким чином, не перевіривши вказані обставини, апеляційний суд необґрунтовано, без дослідження належних доказів, погодився із висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_5 на законних підставах набув право власності на спірний автомобіль. В зв'язку із зазначеним, передчасним є також висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 правомірно набула право власності на вказаний автомобіль.

Отже, апеляційний суд не навів у рішенні переконливих обґрунтувань на спростування доводів позивача про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору і ці порушення не були виправлені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.