6-3580св15 Про відшкодування шкоди, заподіяної злочином - 20.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 травня 2013 року закрито кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 1, п. "г" ст. 6 Закону України "Про амністію" зі звільненням відповідачки від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишено без розгляду та роз'яснено право подачі позову про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Із постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що 03 серпня 2010 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_4, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, умисно нанесла ОСОБА_3 дерев'яною палицею удар по правій руці, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу і травматичного набряку м'яких тканин правового ліктьового суглобу та правого передпліччя.

Зазначила, що умисними злочинними діями відповідачка завдала їй матеріальну та моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідно до норм закону.

Враховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 2 105 грн 50 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну злочином, в сумі 120 грн 20 коп., а також моральну шкоду в розмірі 800 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2014 року стягнуто із ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 487 грн 20 коп.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення та стягнення сум на відшкодування матеріальної шкоди та в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування витрат на правову допомогу, ухвалено в цій частині нове рішення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2014 року про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, скасовано.

Позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 196 грн 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн витрат на правову допомогу адвоката. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення районного суду змінити, ухвалити нове рішення, яким стягнути із неї на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану злочином, в сумі 500 грн, в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 травня 2013 року закрито кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 1, п. "г" ст. 6 Закону України "Про амністію" зі звільненням відповідачки від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишено без розгляду та роз'яснено право подачі позову про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився й апеляційний суд, виходив з понесених позивачем витрат на придбання медичного матеріалу, проходження УЗД ліктьового суглобу, а також вартості проїзду.

Разом з тим, збільшуючи розмір матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із суми вартості десяти пластирів, які використовувала позивач під час перебування на лікарняному.

Крім того, при визначенні розміру завданої моральної шкоди в сумі 800 грн судами правильно враховано ступінь вини відповідача у заподіянні ОСОБА_3 моральних страждань, а також їх тривалість.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Однак, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наступне.

Стягуючи із ОСОБА_4 до користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що правову допомогу ОСОБА_3 як у кримінальній, так і у цивільній справах надавав адвокат Проценко М.Ф., якому вона протягом 2011 - 2014 років сплатила 9 680 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, то і витрати на правову допомогу адвоката стягнені пропорційно до задоволеної частини вимог.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За правилами ч. 2 ст. 56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та адвокатом Проценком М.Ф. було укладено договір про надання правової допомоги.

Однак у справі відсутні дані про те, що судом при розгляді цивільної справи була постановлена ухвала про допуск адвоката Проценка М.Ф. до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки суд не перевірив, чи була допущена у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 56 ЦПК України, до участі у справі особа, яка надавала правову допомогу ОСОБА_3

Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи є квитанції, скріплені печаткою лише адвоката, належним доказом оплати витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року в частині стягнення витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2014 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.