Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та проживанням за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 23 жовтня 1993 року до 26 листопада 2002 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею та знаходяться на її утриманні. З серпня 2011 року їхня дочка ОСОБА_6 навчається в Івано-Франківському базовому медичному коледжі, є студенткою четвертого курсу денної форми навчання за спеціальністю "Сестринська справа". За час навчання дочки нею було сплачено 26 510 грн.- оплату навчання та 11 220 грн. за оренду житла. Посилаючись на наведене, уточнюючи свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь половину витрат, які понесені нею у зв'язку із навчанням дочки у розмірі 18 865 грн. за період з 1 вересня 2011 року до 1 вересня 2014 року.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 14 465 грн. витрат пов'язаних з навчанням та проживанням дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами установлено, що сторони перебула у зареєстрованому шлюбі. від шлюбу мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою Івано-Франківського базового медичного коледжу від 18 вересня 2014 року ОСОБА_6 навчається в коледжі на ІV курсі за спеціальністю "Сестринська справа" на контрактній основі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із положень ст. 199 СК України.

Проте погодитися з таким висновком не можна.

Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи спір та застосовуючи норму ст. 199 СК України, суди у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України не звернули уваги на те, що на період сплати за навчання та проживання у гуртожитку ОСОБА_6 ще не виповнилося 18 років, не уточнили позовних вимог, не встановили фактичних обставин справи, не застосували закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими та в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.