Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

Коротуна В.М., Мартинюка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригода, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що з вини відповідача 23 листопада 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено паркан, який відноситься до його будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, що призвело до завдання йому майнових збитків у розмірі вартості відновлювального ремонту паркану в сумі 14 505 грн та моральної шкоди, на відшкодування якої позивач просив стягнути з відповідача 5 000 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є співвласниками будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 2 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 14 505 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 жовтня 2015 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10 лютого 1993 року № 862.

23 листопада 2013 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "Мерседес Бенц", державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на перешкоду, а саме: паркан, що відносить до будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1

Щодо вказаної події 23 листопада 2013 року внесено відомості до ЄРДР та 15 січня 2014 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального злочину.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Статтями 1166, 1167 ЦК України визначено, що майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

При цьому нормами глави 82 ЦК України (435-15) , крім прямого обов'язку винної особи відповідати за спричинену шкоду, визначені також певні випадки, коли залежно від обставин події, за яких її завдано, та особи заподіювача потерпілому замість заподіювача шкоди або спільно із ним відшкодовує шкоду інша особа.

Зокрема, положеннями ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року№ 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що завдана позивачу майнова та моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, який пошкодив паркан належного позивачеві будинку з надвірним спорудами.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суди правильно зазначали, що з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також судами з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та принципів розумності й справедливості належним чином вмотивовано й обґрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені судами першої й апеляційної інстанцій рішення відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової

палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.