Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року,

В вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає і має нерегулярний дохід.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн щомісячно, починаючи з 18 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. ст. 180- 184 СК України. При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, суди взяли до уваги те, що позивач працює та має регулярний щомісячний заробіток, відповідач не працює, що підтверджується копію його трудової книжки, хворіє на захворювання, має на утриманні батька похилого віку, також судами враховано стан здоров'я дитини та те, що вона навчається у загальноосвітній школі та здобуває середню освіту.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.