Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Музею історії міста Києва про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Музею історії міста Києва та просив суд витребувати у відповідача та передати йому у володіння скульптури "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", посилаючись на те, що таке спірне майно є його власністю та незаконно перебуває на зберіганні у відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. ст. 387, 388, 396, 400 ЦК України, ст. ст. 60, 213, 214 ЦПК України і виходив з того, що позивачем не доведено факту свого права власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Крім того, за обставин добровільної передачі позивачем скульптур засудженому ОСОБА_6, у якого і конфісковано спірне майно у вигляді предмета контрабанди, можливість його витребування у добросовісного набувача Музею історії м. Києва виключається.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.