6-8499св15 Про стягнення боргу за договором банківського вкладу - 06.05.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Златобанк" про стягнення боргу за договором банківського вкладу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві "Златобанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 квітня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ "Златобанк") було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого йому відкрито депозитний рахунок строком до 18 квітня 2014 року зі сплатою 8,5 % річних. У це й же день він вніс на вказаний рахунок грошові кошти у розмірі 105 696 доларів США. 19 вересня 2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому готівкою указану суму коштів та нарахованих за вкладом процентів, однак листом від 1 жовтня 2014 року банк повідомив його про неможливість видачі з його депозитного рахунку усіх грошових коштів, посилаючись на встановлені обмеження на видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті у межах 15 тис грн. на добу на одного клієнта. Зазначав, що це суперечить вимогам законодавства, умовам договору та порушує його права та охоронювані законом інтереси на вільне володіння своїм майном та розпорядження своєю власністю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПАТ "Златобанк" указану суму коштів та нараховані за вкладом проценти.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь ОСОБА_3 суму заборгованості за договором банківського вкладу у розмірі 114 680 доларів 16 центів США, що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення еквівалентно 1 806 169 грн 40 коп., та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн, а разом 1 809 823 грн 40 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "Златобанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів з його депозитного рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. Також суд зазначив, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України" суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України (435-15) та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом встановлено, що 15 квітня 2013 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого останньому відкрито депозитний рахунок строком до 18 квітня 2014 року зі сплатою 8,5 % річних. У це й же день позивач вніс на вказаний рахунок грошові кошти у розмірі 105 696 доларів США. 19 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до банку з письмовою заявою про видачу йому готівкою указану суму коштів та нарахованих за вкладом процентів, однак листом від 1 жовтня 2014 року банк повідомив ОСОБА_3 про неможливість видачі з його депозитного рахунку усіх грошових коштів, посилаючись на встановлені обмеження на видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті певною сумою.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ "Златобанк" на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України", п. 1 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди прийшли до правильного висновку, про те, що відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу ОСОБА_3 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві "Златобанк" відхилити.