Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Кадєтової О.В.,

Наумчука М.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року,

У липні 2014 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") в особі Оріхівського району електричних мереж звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 березня 2014 року за місцем проживання ОСОБА_3, у житловому будинку по АДРЕСА_1 в її присутності було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) (далі - Правила), а саме зрив пломби енергопостачальника на ввідному рубильнику (у металевій шафі), про що складено відповідний акт, який вона підписала. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_3 на його користь суму безобліково спожитої електричної енергії в розмірі 5 379 грн 02 коп. та судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 5 379 грн 02 коп. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ВАТ "Запоріжжяобленерго" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Оріхівського району електричних мереж, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити без змін рішення районного суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ВАТ "Запоріжжяобленерго", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила Правила (1357-99-п) , а тому, в силу ст. 1166 ЦК України зобов'язана відшкодувати позивачеві вартість необлікованої електроенергії, розрахованої за Методикою.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ВАТ "Запоріжжяобленерго", апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено факт самовільного підключення ОСОБА_3 до електромережі та безоблікове споживання електричної енергії. При цьому також зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог й про те, що відповідальним за збереження пломб на ввідному рубильнику (у металевій шафі) є ОСОБА_3

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) (далі - Методика).

За положеннями ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил (1357-99-п) згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 53 Правил (1357-99-п) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається в енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Судами встановлено, що 19 березня 2014 року за місцем проживання ОСОБА_3, у житловому будинку по АДРЕСА_1 було виявлено порушення Правил (1357-99-п) , а саме зрив пломби енергопостачальника на ввідному рубильнику (у металевій шафі), про що складено відповідний акт.

Внаслідок перевірки у присутності споживача ОСОБА_3 було складено акт про порушення Правил (1357-99-п) , який був затверджений рішенням комісії ВАТ "Запоріжжяобленерго", оформлений протоколом № 18 від 21 березня 2014 року.

Обґрунтовуючи заперечення проти доводів доводи апеляційної скарги, ВАТ "Запоріжжяобленерго" посилалось на те, що акт про порушення Правил (1357-99-п) підписано споживачем ОСОБА_3 без жодних зауважень, у якому вона погодилась з фактом порушення, зазначеним у акті.

У порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на викладене уваги не звернув, зазначених вимог матеріального закону щодо порушення Правил не врахував. Також апеляційний суд не мотивував з посиланням на відповідні норми закону, у зв'язку з чим не взяв до уваги акт від 19 березня 2014 року, підписаний трьома представники енергопостачальника і ОСОБА_3 без жодних зауважень та оформлений відповідно до Правил (1357-99-п) .

Крім того, посилаючись на те, що акт про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 13 травня 2008 року ОСОБА_3 не підписувала, а, отже не повинна відповідати за його незбереження, є неправильним і суперечить ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 4 ст. 48 Правил (1357-99-п) , згідно з яким саме споживач, (а на день перевірки це ОСОБА_3.) несе відповідальність відповідно до законодавства за розкрадання електроенергії без приладів обліку, пошкодження приладу обліку.

За таких обставин, коли не встановлені фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.