Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за затримку видачі трудової книжки та моральної шкоди,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", подану представником Малиновським Денисом Вікторовичем, на рішення Дмитровського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" далі - ПАТ "Шахтоуправління "Покровське") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за затримку видачі трудової книжки та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. У зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області вирішив отримати тимчасовий притулок в іншому місці, про що йому була надана можливість 16 липня 2014 року. Тому в цей же день, він кур'єром Укрпошти направив заяву, якою просив його звільнити у зв'язку зі зміною місця мешкання та надання розрахунку. Своєю заявою він просив направити трудову книжку на вказану адресу. Цю заяву відповідач отримав 18 липня 2014 року, але до цього часу, тобто до 1 серпня 2014 року не провів розрахунок з ним. Вважає, що затримкою виплати заробітної плати відповідач завдав моральної шкоди. Зазначає, що він людина сімейна, має на утриманні 2-х дітей та розраховував на ці кошти, які своєчасно не отримав. Із-за фінансових труднощів, він став нервовий та дратівливий, погіршився апетит, з'явилося безсоння. Причиною всього вважає переживання внаслідок затримки виплати йому заробітної плати та погроза її не отримати взагалі.

У час очікування грошей йому були потрібні додаткові моральні сили і підтримка, були порушені його нормальні життєві зв'язки. Невидача трудової книжки зовсім поставила його у скрутне становище. Свої моральні страждання позивач оцінює у 2 000 грн. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку, середній заробіток за затримку видачі трудової книжки та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за затримку видачі трудової книжки та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 5 221 грн 16 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року рішення Димитровського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" - Малиновський Д.В. просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із невідповідності ст. 38 КЗпП України наказ про звільнення позивача з 14 липня 2014 року, при тому, що наказ видано 1 серпня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином висновок суду про невідповідність вимогам ст. 38 КЗпП України є вірним та узгоджується з матеріалами справи.

Крім того суди дійшли правильного висновку застосувавши ст. ст. 47, 116 КЗпП України, з якими розрахунок з позивачем мав бути проведений у день звільнення з видачею трудової книжки.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дмитровського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", подану представником Малиновським Денисом Вікторовичем, відхилити.

Рішення Дмитровського міського суду Донецької області від 14 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за затримку видачі трудової книжки та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.