Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс", третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору фінансового лізингу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 листопада 2014 року між його дружиною, ОСОБА_3, та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" (далі - ТОВ ЛК "Автофінанс", лізингова компанія) укладено договір фінансового лізингу на придбання автомобіля марки Деу Матіс вартістю 5 555,56 доларів США, що еквівалентно 90 тис. грн. На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_3 цього ж дня сплатила лізинговій компанії грошові кошти на загальну суму 54 тис. грн. Посилаючись на те, що вказаний договір його дружина уклала без його згоди, позивач просив визнати даний договір фінансового лізингу недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину та стягнути із відповідача грошові кошти у розмірі 54 тис. грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку, що підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 65 СК України, для визнання недійсним договору фінансового лізингу немає, оскільки спірний договір не є правочином, направленим на відчуження майна подружжя. Крім того, доказів недобросовісності при укладенні договору зі сторони контрагента за договором - ТОВ ЛК "Автофінанс" - не надано.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.